ЗРИВАЙСЯ У СВІТЛО!
Ти музику чуєш в напоєних небом струмках,
мовчанні симфоній,
в солодкім полоні у маревах свого безсоння,
в якім безборонна,
у рідних, коханих руках.
Крізь тебе літають світів непокірні вітри,
бентежать уяву,
розбуджують трави, що ніжаться в сонці ласкавім,
на ранок зростають
в нестримності рим.
Встеляєш піснями, що линуть з небесних осель
стежину до серця,
яке крізь моря й океани до когось озветься
у ритмі інерцій
весняних новел.
На кінчику пензля незримого Майстра згори
краплина бажання.
Нехай розцвіте в твоїм серці у лоні світання,
неначе останній
безумного шалу порив.
Зривайся у світло! Пульсуй в наших венах
прозрінням і вище,
нехай твоє слово завжди буде світле і віще,
а музика з висі
лунає на сценах!
*****
| 
у Вас 
0
