І я такої ж думки, Оксано, - добрі вірші в людській пам'яті живуть довго... Я дуже радий знайомсту з тобою, щасливий тому, що колись нам довелося зустрітися, творити разом пісні...
Тепер уже можу сказати, що моя віршована присвята їй дуже сподобалася, я вітання ще розмістив у міській газеті, щоб про цю подію довідалося більше людей, отож дякувала не тільки ювілярша... Дякую тобі, Іване.
Думка зрозуміла, проте над змістом варто працювати: - а, власне кажучи, який, а головне - навіщо? - час повинні протягувати перехожі, наприклад, мені, щоб здійснилися всі бажання?.. У невеличкому віршику не слід так часто повторювати "бажанння" - три рази...
Збочень - заперечень, Катю, також не рима... А як зрозуміти - "Законів святих заперечень, Все знищило в людях до тла"?.. Ведуть всі науки і школи Людей до тяжкого ярма, - Без науки людству не обійтися, як і моїм онукам без школи, котра ( подумайте тільки!) завела автора вірша до ярма, тільки до якого, Катю?.. Чому там не так навчають?.. Чому ви сидите днями біля комп'ютера, залишаючи через це мало часу на церкву?.. А як без знань і науки будувати щасливе буття?.. Не обманюйте мене - такий розвиток подій просто неможливий...