Для Діани Григи Твій образ прийшов уві сні, З тихим шепотом трав і лісів, Прокинувся на самоті І на ліжко схвильовано сів.
Думав про сон цей наземний, Про тебе красиву і милу, Портрет такий же таємний, Писав,бо не знав я упину.
Незнаючи, горя і смутку, Любив,не закривши очей, Дарував тобі незабудку, Й не спав тихі сотні ночей!
|