О. П.-Р…
Коли засвищуть
солов’ї
У вербах за
левадою, -
Приходь, Оксано,
в сни мої
Одвічною
принадою.
Встелю невідані
стежки
Назавтра рясно
квітами,
Щоб, обійнявшись
залюбки,
Удвох пішли до
літа ми.
А ледь безжально
листопад
На нас повіє
холодом,
Не відпущу тебе
назад –
Зігрію листя
золотом.
Лякає здалеку зима
Морозу з вітром
сварою,
Але боязні вже
нема –
Її зустрінем
парою.
У квітні ще
мовчать гаї,
Та я про тебе
згадую…
Приходь, Оксано,
в сни мої
Мрійливою
принадою.
16.04.12
|