Я
розгублюся в лусочках весни,
В дрібних
бутонах чуйних ароматів.
На
хвильках днів зумію провести
Свої
відбитки бруньочок завзятих.
Я
розплетуся в павутинний рій,
Де
пустота не здумає боліти.
Нитками стисну сутінковий Вій
І десь всміхнуся
бабиним вже літом.
Я
розтечуся у куплетах рос,
Краплинками
на сонячнім волоссі,
Щоб знов
спіткнувся привид-Берліоз
І вгледів
очі вітру, що голосить.
|