Вірш недосконалий, правильно, пані Катерино. Прикро, що невдало заримовані рядки один називає гарною поезією, а інший охоче з такою оцінкою погоджується...
Не буває на світі таке, Щоб тікали жінки від кохання, - Хоч воно, як полин той, гірке, Як осіннього вітру зітхання. Ось і ти, вір не вір, не втечеш, Не сховаєшся вся в самотині. - Так було вже з тобою?.. - Авжеж!.. - Так не буде ніколи віднині!
Дякую тобі, Ігоре. Зараз переді мною лежать іще недописані рядки: Сльотливо, порожньо та сіро, На жаль, сьогодні за вікном... А як там буде надалі, сподіваюся, ти скоро дізнаєшся.