Дякую, Олексію. Обовязково подивлюся найближчим часом і залишу нарешті там свої сліди, а то просто незручно перед тобою. Не втигаю просто фізично - невідкладних справ багато навалилося.
У мене один дідусь, батько матері, не повернувся з війни. Якби ти знала, Оксано, як я заздрив своїм друзям у яких були дідусі, і як гордився, що він поліг у бою за Вітчизну... Оксано, зверни увагу на мелодійність.
Приємно чути, Михайле! Справді, писалося і наспівувалося, а вже про музику нехай думають інші... Наступний вірш свідомо спробую позбавити мелодійності, а душа буде присутня. Ну, як у творчості без неї обійтися?
Софіє, мені чомусь здається, що ти не буваєш обділена чоловічою увагою навіть на сайті і навіть без мене! Ти написала слова, а я тепер шукаю відповідь: - Чому?..
Вигадки героїні тут, чи просто її згадки, мені, по великому рахунку, байдуже. Головне, що почуття любові живе у душі Тамари, і вона дуже вміло дала нам зрозуміти про те своїм віршем.