А ще, коли туман, думається й пишеться легко, ти, Михайле, не помічав такого? Я навіть уже знаю, чому так буває. Нічого не відволікає людину - довкола суцільна біла пелена, морок... Дякую.
Видно добре зачепило, наболіло, визріло, що так емоційно сказав про це словами вірша. Я навіть не здогадуюся, а просто знаю кому адресовані ці рядки. Прикро... А вірш, безсумнівно, гарний.
Чомусь одразу звернув увагу у вірші на цар - літо. Щось там не так, адже цар чоловічого роду, а літо - ніякого, середнього. Оттже не зовсім вдале порівняння і поєднання: він - воно... Чи не так, Андрію?