Пори року Я бачив як прокинулась весна Вона співала сонцю пісню ранню, Мелодія душі її проста, Лунала жайворами на світанні. Цар – літо розповів мені про те, Як він плоди старанно доглядає. У спеку, небом хмарку пронесе, І при потребі дощиком крап́ає. Ніхто ціннішого ще не давав Як господиня – осінь. Щира вдяка ! Усі дари від неї я прийняв. І в теплий край уже летять лелеки. Мене не віяла морозная зима Бо народився я січн́евим ранком, Та зла на неї ще ніколи не тримав, Бо снігу в серці не було від малку.
|