Пори року

Я бачив як прокинулась весна
Вона співала сонцю пісню ранню,
Мелодія душі її проста,
Лунала жайворами на світанні.

Цар – літо розповів мені про те,
Як він плоди старанно доглядає.
У спеку, небом хмарку пронесе,
І при потребі дощиком крап́ає.

Ніхто ціннішого ще не давав
Як господиня – осінь. Щира вдяка !
Усі дари від неї я прийняв.
І в теплий край уже летять лелеки.

Мене не віяла морозная зима
Бо народився я січн́евим ранком,
Та зла на неї ще ніколи не тримав,
Бо снігу в серці не було від малку.