Я вдячний тобі, Катю, за коментар, але не зовсім розумію від якої моєї поезії твоїй душі стало так жарко? Мабуть, від попередньої, але я там, на превеликий жаль, так і не побачив твого коментаря?..
Я геть зовсім не змінився в житті, а у віршах час від часу буваю іншим, це правда. У віршах так, мабуть, і необхідно робити щоб не запліснявити в одній формі та темі.
Мені дуже прикро, що час іде, а ми, як і багато поколінь українців до нас, тільки й те робимо, що мріємо і віримо в дива, але, Олексію, все може бути. Я знаю багатьох людей, які свої мрії реалізували. Хай і тобі пощастить у цьому!
Відпустить, Софіє, й до тополі, адже ця закоханість моя не перша, як і не останнє було січневе повернення в рідні пенати. Жінки з часом звикають до примхів чоловіків і не звертають на їхні забаганки зовсім уваги. Так було до цих пір, а надалі...
Невже на моїх очах ти так добавив у зрості? Буду відвертим, не сподівався, що зміни в кращу сторону будуть такими стрімкими. Молодець, Сашко! Твій вірш, безперечно, заслуговує найвищої оцінки. 5!
Наполохав Василь дівчат віршем, тепер точно щось інше про себе вигадувати доведеться. У Ворзелі ніхто на нас не звертав уваги через цей вірш, правда!..
Згодний, Світлано, з тобою. Нещодавно вже писав про гарних медсестричок, а потім довелося насправді побувати в лікарні. Щось пророче в словах нерідко буває, дійсно. Дякую.
Не знаю чому, Олексію, але в мене, часом, складається враження, що я вже насолодився життям, а тому потрібно дати таку можливість своїм молодшим - не заважати й допомогти їм... Дякую за коментар.
Нехай памятають і мама, і тато... Таким, на мою думку, повинен бути третій рядок у пятій строфі. Відразу наголоси стануть на свої місця, а ще позбавишся дієслівної рими. Подумай!
Так, Пилип із Олексієм говорять правду - перебір!!! Хотів, мабуть, кричати вірш, а спромігся, через твої надмірні зловживання "...ажі", тільки на стогін. Вибачай, друже, але це так.
Хай і вас Господь береже, Пилипе! Я ходжу з вами під одним небом, хіба що різними дорогами, а нерідко й по одній мандруємо по життю разом, чи не так? Дякую вам.
А я нікого й не заохочую, а тим паче не примушую, не переконую, Олександре, я просто показав свою власну позицію в цьому відношенні і тільки. Цікаво, правда, було б почути відповідь від того, для кого літературна творчість основний заробіток, як довго така людина чекає натхнення?... Дякую за коментар.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('