Катю, а тлумачні словники ваші де?.. Без них, часом, важко знайти таке слово, яке проймає наскрізь радістю чи журбою власну душу, і, обов'язково, зачепить прохолодою, або навпаки - теплом, чужу. Про журу вам пояснювати не стану, адже ви про неї чимало говорите у власних віршах, а жур - те саме, що й жура, але, здогадуєтеся, певно, тепер, чому я обрав саме це слово для назви, бо воно не жіночого роду... Спробуй тепер догодити вам - жінкам. Коли пишу, що осінь сьогодні йде поза мною, вас це не влаштовує, а мені в житті такий варіант дуже подобається, правда. Не дивлюся вже нині, Катю, на неї, а просто пригадую з минулого, яка вона є, і, здається, непогану память маю, чи не так?.. Дякую вам.
Ірино, якщо ти вважаєш себе в цій темі, чи тих образах, піонеркою, то ти помиляєшся, бо й до твого вірша про подібні речі писали неодноразово. А вірш Світлани кращий, навіщо тут лукавити?..
Я - поет, Василю, тож і керуюся завжди тими емоціями, які в той, чи інший час, переповнють мою душу, спонукають до написання віршів. Погодься, що наше життя багатобарвне, в ньому яскраві кольори зміюють бліді, ось і появляються тоді такі сумні вірші.