1. Костур - груба палиця із загнутим кінцем, ціпок. 2. Ялозити - совати, терти чим-небудь по чомусь. 3. Брусся -обтесана або обпиляна чотиригранна колодка. Вибачаюся, Наталко, що пояснюю з великим запізненням, елементарно забував зробити це раніше. Вдячний за коментар.
Мені цікаво було твоїми очима побачити осінь, погостювати на твоїй планеті... Пробуєш, бачу, писати оригінально формою, але через це написане тобою читається важко, не все відразу можу усвідомити. Проте, це моя власна думка, а не вирок якийсь твоїм віршам. Наснаги тобі!
Гарний вірш, але може через ваший місцевий діалект я двічі спіткнувся на "хочу". Отже моя порада буде такою. Перші два рядки другої строфи слід трошки поправити, напрклад: Я вустами тебе доведу до плачу, Коли будуть сміятися очі... І два останні в четертій строфі: Чому тільки тебе поміж гір я зустрів І за що я тебе так кохаю?! Проте, на все воля автора!
Не здавала, не звільняла на відміну від президента, котрий, бачучи, що людина не відповідає посаді, робив це постійно, дивуючи нас. У нас був справжній УКРАЇНСЬКИЙ президент, шкода, що сьогодні не всі це ще зрозуміли та усвідомили. Відкіля я це знаю і чому так впевнено говорю? Та тільки тому, що побачив реакцію Медвєдєва і Путіна, коли вони дізналися результати першого туру виборів. Ви не можете, Пилипе, пояснити мені, чому вони так зраділи перемозі Яноковича і Тимошенко, чому кожна з цих кандидатур їх цілком задовільняла? А я вам скажу і це. Вони ніколи не бачили у діях цих двох любові до України. Ви особисто бачили в очах Януковича чи Тимошенко любов до НАШОЇ землі? Я - ніколи... Правда, східні брати, мабуть не здогадуються, що кожна людина на посаді президента просто приречена любити Україну. З повагою до вашої думки - Did.
Втім, прекрасно знаючи, скільки насправді грошей у Тимошенко і як вони були зароблені нею, та ще зважаючи на брак власних коштів, мабуть, надішлю їй дещо інше, чим перебиваюся під час її прем'єрства сам, наприклад передача із сухарями, причому не у Кабмін, а зовсім в інший заклад... Посаду президента можна порівняти з роллю турботливого батька величезної родини: тут і любов, і ненависть, і суд праведний. У воєнний час він би діяв як необмежений диктатор, а в мирний - згідно чинній конституції. Взагалі сталася дуже дивна річ: ми Ющенка обирали як демократа, а зараз звинувачуємо в тому, що він не став диктатором, а саме у цій ролі спить і бачить себе наш теперішній прем'єр. Ну, хіба це неправда? Вона так багато працює над нашою економікою, але відчуває в собі ще сили вправитися із політикою також. Буде важко одній, я впевнений, що їй, як було до сьогодні, допоможе її оточення. Прекрасними соратниками вона гордилася завжди і не здавала їх ніколи...
Правду кажучи, не було в мене великого бажання коментувати "Сповідь Ющенка.", але просто промовчати, означало б, що, якщо й голосно не підтримую, то мовчки погоджуюся з думкою Пилипа. Проте, це далеко не так. Бідна та нещасна наша прем'єр! У мене просто серце кров'ю обливається, коли читаю її декларацію про доходи, яка складається із суцільних прочерків у графах про статки та майно. Не можу не пожаліти її, бідну, коли чую, як зять із донькою майже рік на сумочку матусі збирали. Напевно, їм довгий час недоїдати через недешевий подарунок довелося? Не знаю, як ви, Пилипе, з пенсії, а я взавтра, може, піду на пошту та перерахую зі своєї невеликої платні, яку мені чомусь не виплачують ось уже третій місяць, на адресу Кабміну для Юлії Володимировної гривню-другу, так шкода її, нещасну, бачучи, як вона про мене турбується...
Де там "розгадано жінку"? Хіба це комусь вдалося чи вдасться зробити? Просто, Катю, чергова спроба у віршованій формі пояснити жінці давно відомі істини, так буде набагато точніше.
Маючи зараз достатньо вільного часу, буває, читаю раніше написані мною вірші. Приємно бачити, як потроху збільшується кількість переглядів деяких із них. Ось і сьогодні, несподівано для себе, побачив "новий" коментар. Нехай із запізненням, але щиро вам вдячний, Пилипе, за теплі слова та високу оцінку.
Прочитав і розсміявся. Олексію, лише не переконуй у протилежному, але вірш автобіографічний, дуже знайома з власного досвіду правдива картинка нашого буття. Раз така справа, взавтра розміщу щось подібне, буду тут із тобою солідарний. Маленьке зауваження: складова частина суміші - інгредієнти. За вірш - 5!
Щасливий батько, який має таку доньку! Молодим, я чомусь соромився признатися в любові батькам, ніяковів від самої думки про те, що це просто необхідно робити. Коли став батьком сам, почав чогось подібного чекати від своїх дітей, і якби хто знав, які почуття переповнюють мою душу, коли, правда, зрідка, але діти говорять мені схожі слова. Дякую тобі, Катю.