|    Ходак Руслан Миколайович, народився 1979 року у м.Іршава Закарпатської області. Зараз проживаю у м.Івано-Франківськ.   КОРИДА  Плямою червоною скаче полотно, Нерви рве, розхитує, стискує воно.
 У хребет щось вп'ялося - муляє, болить...
 Щось рожеве крапає - на піску блищить.
 Сонце сліпить розмахом жовто-білих крил, Вкотре підіймаюся із останніх сил,
 Але тілом лезо гостре скорено прийму
 З думкою останньою:
 ЗА ЩО?!
 Чому?
 чому...
 _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
 Налітай на бика! Бий його! Добивай! Не шкодуй дурну худобу, в серце піку засувай!
 Налітай! Налітай! Хай радіє вся торсида!
 В нас у місті гарне свято - в нас у місті йде корида!
 КРИК 
 На краю світів, Де будується безмежжя,
 На стрімкому узбережжі
 Кволий вогник загорів.
 Іскри степом розляглись,
 Розлетілись, розповзлися,
 І у вогнище звелися,
 І злетіли в синю вись
 На краю світів, Серед зламу всіх історій,
 На побоїщі теорій,
 Промінь світла пролетів.
 І рука лежить в руці,
 Слово - в душах,
 Душі - в храмах.
 На заповнених майданах,
 Мов у збудженій ріці.
 Крик! Радісний крик! Кожен другий черевик
 В танці пилом розкидає...
 Крик! Мабуть так ніхто не звик -
 Показати всім язик
 Хоче, навіть, хто не має
 На краю світів, Там, де сонце засинає,
 Де нічого не минає,
 Б'ють боги землі уклін...
 СТРАХ 
 Я у вулканах плавав, Поміж зірок літав,
 Я цианідом довго дихав
 І планети продавав
 Я бачив страх...
 Я ліз вночі на скелі
 І звідти падав вниз,
 Я розривав собі живіт
 Та відчував кишками бриз...
 Я бачив страх...
 Я знаю страх!
 Я на чужих городах Побив весь урожай,
 Посперед батька ліз у пекло
 І кричав "Не заважай!"
 Я бачив страх...
 Я купував народи,
 А потім продавав.
 Я клав на плаху свої руки
 І негайно ж забирав...
 Я бачив страх...
 Я сам, як страх!
 Я будував в'язниці І сам у них сидів,
 Пірнав колись в киплячу воду,
 І старів, і молодів
 Я бачив страх...
 Я колупав у носі
 Відбійним молотком,
 Я кров'ю смачно напивався
 З материнським молоком.
 Я бачив страх...
 Я сам є страх!
 ОСІНЬ-ПАСКУДА 
 Брудними чоботями На ламінаті хорошого настрою
 Слідів налишала
 Непрошена осінь, паскуда...
 Ввірвалась, налила води,
 Розмастила по стінах ще теплих...
 І байдуже, лютій,
 Що мій радіатор зламався,
 Бо знає права всі
 Неписані свої.
 Що ж - так має бути.
 Хай тішиться своїм приходом.
 А я, замотавшись в якесь
 Більш-менш тепле лахміття,
 Чекатиму інших,
 Більш жаданих гостей,
 Чий час теж настане,
 І настрій псувати
 Паскуді
 я свій не дозволю.
 МОЯ ПЛАНЕТА (трішки видозмінено виконується гуртом "Фліт") 
 Сторінками ловить протяг Учорашня газета,
 А на фото збитий потяг
 І підпалена ракета
 Це моя планета.
 В чотирьох похмурих стінах Власний світ малюю,
 На посічених колінах
 Цілий день стою я
 На своїй планеті.
 Тут на білому папері Літери чорніють.
 Надруковані химери
 Думку розігріють
 Про мою планету.
 Над землею гонорово Гелікоптер летить,
 А я хочу, щоб мені в колеса палиці не пхав,
 Той, хто поруч тут сидить
 І чорно заздрить кожну мить,
 А я хочу лише так, щоб уночі я добре спав.
 Я не хочу світла сонця, Вітру не бажаю.
 Я шукаю лише спокій,
 Лиш себе кохаю...
 І свою планету!
 |