Та я коли плутаю сліди більше за рідних хвилююся, все стараюся біду слідом за собою вести якомога далі від рідного порога, а зі мною вже як буде в дорозі...
Оксано, так не лише у тебе буває, але ж як довго чекаєш на нього, і від такого чекання сильно гнітишся, часом. Я також добре себе знаю, знаю коли та за яких обставин просто хочеться творити, та, иабуть, про це добре знаємо всі ми. Дякую.
Як вона вже підросла! Катю, адже ви всі разом улітку також няньку шукали, не любите чомусь, або добре памятаєте скільки приємного і не дуже клопоту приносять пелюшки. Нічого, справимося!
Які жінки перебірливі! Подавай тільки те, що їм до смаку. У Вишгороді з перцем проблеми можуть виникнути, поки буду збиратися, але спробую задовільнити, може за основу візьму навіть щось із коментарів до твоїх віршів. Чекай!
Умієш, Катю, образно донести свої думки. Вірш вдалий, після його читання байдужих до долі твоєї героїні, впевнений у цьому, не буде. Катю, а це випадково не той вітер, що нещодавно "колошматив берізкам подоли спідниць"? Дивися, який прудконогий попався...
З Музою та ще за її кошти? Я, особисто, заперечувати не буду, як і сумувати потім... Дякую, Катю, не чекав, буду відвертим, твоєї появи сьогодні на сайті.
Буду чекати, Олексію. Радий, що "підкинув" тобі тему, що, судячи з твоїх слів, "приніс" тобі натхнення. Я сьогодні вранці, коли прочитав твій коментар, одразу зрозумів про що потрібно негайно написати, одразу й розмістив цього вірша, хоч ще вчора збирався винести на ваш розсуд зовсім інший вірш. Дякую тобі за розуміння та миттєву реакцію.
Я щиро вдячний тобі, Світлано, за коментар. Було справді цікаво почути твої думки, чомусь навіть думаю, що не одному мені. Я їх повністю поділяю, погоджуюся із тобою, що так повинно бути, але реалії життя, на жаль, бувають далекими від теорії. Я щиро вдячний тобі за коментар.
Олексію, я в Литві колись одинадцять років чекав на нього, а воно так і не появилося там. Зараз дуже шкодую, що був такий терпеливий, адже скільки часу змарнував, які роки пролетіли в бездіяльності. Зараз почав уже дні рахувати, чітко і ясно усвідомлюючи, що їх стає дедалі менше. Коли трапляється тільки нагода, відразу починаю писати, ось і вся моя відповідь тобі.
Бачиш, Сашко, як буває з віком у людини: думаю про життя, а пишу вже про землю... Дякую за підказку, вибачаюся за свою неуважність. Одразу виправлю на "житті", так і є в чернетці.
0
.
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('