Із правил тих, що добре вивчив, Одним керуюся й живу, - Не жду натхнення я, а кличу Його у снах і наяву. Я думку втілюю у слово Не в пізній тиші вечорів, - Віршів народження у мові Непоетичній матерів. Слова складаючи у риму, Знаходжу віршам віщу путь, - Відчути можете незримо Душі моєї тло і суть. Постійно прагну серцем чулим Душею бути в наготі. Поміж майбутнім і минулим, Я з вами, друзі, у житті...
Бачиш, Сашко, як буває з віком у людини: думаю про життя, а пишу вже про землю... Дякую за підказку, вибачаюся за свою неуважність. Одразу виправлю на "житті", так і є в чернетці.
Олексію, я в Литві колись одинадцять років чекав на нього, а воно так і не появилося там. Зараз дуже шкодую, що був такий терпеливий, адже скільки часу змарнував, які роки пролетіли в бездіяльності. Зараз почав уже дні рахувати, чітко і ясно усвідомлюючи, що їх стає дедалі менше. Коли трапляється тільки нагода, відразу починаю писати, ось і вся моя відповідь тобі.
Чуле серце і нага душа може бути тільки у Віктора Кучерука. Та мені здається, що вам не треба кликати Музу. Вона завжди сидить у вас на підвіконні у кухні, чекаючи, коли ви нарешті зійдете до неї.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
1
