Василю, щойно уважно передився добірку твоїх віршів, але ні на одній сторінці чомусь не знайшов вірша з такою назвою, - де він розміщений? Просто ради цікавості хочу побачити його, підкажи... Дякую тобі за коментар.
Заради прозорості мови, краще тоді "вимиває всі шляхи дощем". Перед "можливо", потрібно поставити кому, як і виокремити двома комами "напевне". Щоб позбутися збігу приголосних "заплуталаСь В Лісах", те речення бачу таким: "Заблукала десь зима в лісах"... Милозвучніше звучало б "насіє", а не "насипить". Ну, ось поки і все, Катю. Наснаги!
Там, де можна сказати все пояснити двома словами, навіщо говорити третє? Воно може бути уже нецікавим, а тому - непочутим. Я, Валеріє, таким правилом давно керуюся. Дякую тобі.
У кожної людини - жива душа, проте, не кожен із нас відкриває її всім, або наважується розповісти про неї, а я не соромлюся це робити. Вдало виходить чи ні, - судити про те вам... Дякую тобі, Наталю.
Наче про сьогоднішній день написала ти. Сподобався рядочок "...барв недовічних букет десь позаду зівяв,,.", і дуже глибокий за змістом наступний "...серед зими, у промінні весняного смислу..." Марійко, продрогле - промерзле, зміни й усе буде добре. Наснаги!
"...словом усе наплутав...", наче про цей вірш ви самі, пане Іване, сказали. Початок має одну форму, а закінчення іншу. Перші дві стопи такі гарні, мелодійні, пісенні, а дві заключні мають інший ритм. Чому так? Невже навмисно?..
Ось, бач, Наталко, чого ти можеш позбавити мене?.. Не кожному з нас присвячують такі прекрасні вірші. Та й дружині, повір, вони також подобаються, адже звикла вже...
Прочитав коментар Роксолани й посміхнувся - все правильно, сам про те хотів сказати. Андрію, якщо порівнєш її з полум'ям, то крила будуть зайві, адже швидко обгорять у вогні. Пишучи, думай логічно, не попади на гостре перо В.Світлому, бо той швиденько пародію змайструє...
Такий чудовий початок вірша, а далі, мабуть, тебе охопила хвороба, котрою страждаємо всі ми - поспішність... Роксолано, коли я в твоїх творах буду читати "менІ", а не "мЕні", як це трапляється до цих пір?.. Порівняння з тигрцею, котра перестрибує прірви, я вважаю не вдалим. Чому? Поясни, будь ласка, мені місце, час, обставини, - де таке відбувається в природі, на що посилаєшся ти. Тигри бояться вогню, їх люди лякають ним, проганяють од себе, а ти у вірші все робиш навпаки, отож і не вірю в те, що ти схожа на тигрицю. Не ображайся, але щось тут не так. Знаю з власного досвіду, що важко щось одразу правити у вірші, вносити в нього якісь зміни, але, повір, що з часом я багато чого виправив, чимало, у чеканні тієї ж процедури, лежить до цих пір недоторканим... Сприйми пораду з розумінням і без образи. Наснаги тобі!