Треба жити просто і спокійно,
А не умиватися слізьми.
Проганяти думи ностальгійні
Про весну з наближенням зими.
Не тремтіти боязко під вітром,
Що журбу нашіптує мені.
Не шукати радість у півлітрі
На її бездонній глибині.
Треба жити весело, як спалах
У пітьмі яскравого вогню, -
Щоб надію люди не втрачали,
Що вночі їм двері відчиню.
Що зумію помогти нужденним
Хлібом – сіллю, склянкою води,
Що прошу я в Господа прощення
За гріхи свої й чужі завжди.
Треба жити довго і сумлінно,
Та не перейматися дарма
Тим, що чахне зморене коріння
І вологи в стовбурі нема,
І верхів’я сиве напівголе,
І галузки болісно скриплять…
Треба, діду, бути мимоволі
Молодому синові під стать.
Треба!..
13.12.11.
у Вас 
0
5
