Треба

Треба жити просто і спокійно,

А не умиватися слізьми.

Проганяти думи ностальгійні

Про весну з наближенням зими.

Не тремтіти боязко під вітром,

Що журбу нашіптує мені.

Не шукати радість у півлітрі

На її бездонній глибині.

Треба жити весело, як спалах

У пітьмі яскравого вогню, -

Щоб надію люди не втрачали,

Що вночі їм двері відчиню.

Що зумію помогти нужденним

Хлібом – сіллю, склянкою води,

Що прошу я в Господа прощення

За гріхи свої й чужі завжди.

Треба жити довго і сумлінно,

Та не перейматися дарма

Тим, що чахне зморене коріння

І вологи в стовбурі нема,

І верхів’я сиве напівголе,

І галузки болісно скриплять…

Треба, діду, бути мимоволі

Молодому синові під стать.

Треба!..

13.12.11.