Якщо Україна край "зачарованих прощань", якщо я не помиляюся тут, тоді вірш повністю зрозумілий. Про рими у попередньому коментарі підмічено вірно - про це сам давно збирався сказати, щось нове бачу у кожному вашому вірші.
Ми, дійсно, буває. придумуємо чи вигадуємо для себе казку, у яку потім віримо самі, примушуємо повірити інших, а вже веселою чи сумною є казка завжи залежить від нас...
Такі знайомі і близькі серцю печальні мотиви... Чомусь здається, що "скорботно і моторошно" не тільки тополям, а й автору. Проте, можливо, то лише так здається мені.
Збирався прочитати казки, а тут таке враження залишилося, наче погостював сам у далекому Честері, познайомився з родиною та друзями шановної пані Тамари. Чергова вдала робота землячки!