***
Жадана госте, не всміхнетесь навіть. Чому надміру Ви прекрасні й строгі?.. В моїй чернечій келії убогій Щоночі сходять очі зеленаві...
Тісні віконця вгору поплелися, Дубова лава, кухоль на ослоні. Навіщо з казки вимріяв колись я Ці виноградні пальчики солоні...
Навіщо вітер грюкає острожно, І збиті зорі падають в ожини? Сумну цю казку я змінить не можу... В ній Ви давно, давно Чужа Дружина...
|