П’янкий та солодкий, мов мед, витікає Аромат матіоли густий і тягучий. То стелиться низом й на землю лягає, То підніметься вверх й мої ніздрі лоскоче. Стоїть тиша кругом. Лиш дзюрчання струмка Час від часу доноситься до мого вуха. Він спокійно і ніжно витікає з ставка Немов тишу вечірню зі мною теж слуха. Вітерець враз дихне і замовкне на мить Й знову тихо стає – не ворухнеться й волос. Чую власної крові потік як струмить І шепоче в мені наче внутрішній голос Чи нашепче мені, що чекає мене, Чи підкаже мені він, яка моя доля: Вдасться що обійти, що мене не мине На нелегкому нині життєвому полі.
|