П’янкий та солодкий, мов мед, витікає
Аромат матіоли густий і тягучий.
То стелиться низом й на землю лягає,
То підніметься вверх й мої ніздрі лоскоче. Стоїть тиша кругом. Лиш дзюрчання струмка
Час від часу доноситься до мого вуха.
Він спокійно і ніжно витікає з ставка
Немов тишу вечірню зі мною теж слуха. Вітерець враз дихне і замовкне на мить
Й знову тихо стає – не ворухнеться й волос.
Чую власної крові потік як струмить
І шепоче в мені наче внутрішній голос Чи нашепче мені, що чекає мене,
Чи підкаже мені він, яка моя доля:
Вдасться що обійти, що мене не мине
На нелегкому нині життєвому полі.
| 
та
у Вас 
0
