...неначе похвали

Ти намагаєшся сховатися за тілом,

За маскарадом дивних поглядів і фраз,

Мене на відстані тримаєш неуміло,

І, наближаючись, лякаєшся весь час.

                Твоя ж душа аж рветься з-за дзеркалля,

                Усе єство плекає почуття,

                І той, хто викличе твоє святе кохання,

                Мабуть, назве тобою все життя.

Ти - чудо світу!!! Чуєш?! Ти - єдина

Моє серденько вкрала із грудей,

І хай кохання не відчув я ще до нині,

Та я кохаю - найщасливіший з людей.

                Я - римопліт. Всього лишень. І, значить,

                Я - не відомий, не багатий, я - простак.

                Та я надіюсь, Бог мені пробачить,

                Що на любов я сили трачу так.

Ти можеш сердитись, противитись, лукавить,

Моя душа - глибоко - не болить,

І з твоїх вуст прокляття злії, навіть,

Завжди звучатимуть, неначе похвали.