Веселися, музо невесела, У альпійських пахощах садів. На Вкраїні в батьківській оселі Завдяки тобі помолодів. У чернетках нових перелоги Завдяки веснянкам на щоках. Відпочити нині мав я змогу, А тут ти з мітлою у руках Дотягнутись прагнеш аж до неба, Де змарнілих буднів павутинь. Ти поклич і я його для тебе Не в зелене - вифарбую в синь. І зоря засяє на смерканні, І поллється пліток переспів... Ну, чому мій голос безталанний, Завдяки тобі помолодів?
А давай почекаємо нових автопортретів. Не чекав, признаюся чесно. такого шквалу жіночих емоцій. Усіх збентежила, мабуть, назва, ніхто не вдумався в текст. Правильно говорив Василь, коли радив поміняти заголовок відразу.
Після прочитанн вірша та коментарів до нього, відразу пригадалася поезія В. Симоненка. Не пошкодую часу і не відмовлю собі в задоволенні зайвий раз процитувати його відповідь на це запитання, його звертання до всіх нас. Ти знаєш, що ти - людина. Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя - єдина, Мука твоя - єдина, Очі твої - одні. Більше тебе не буде. Завтра на цій землі Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди - Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе - Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, Кохати спішити треба - Гляди ж не проспи! Бо ти на землі - людина, І хочеш того чи ні - Усмішка твоя - єдина, Мука твоя - єдина, Очі твої - одні. Ось те головне, про що забувати ми не повинні ніколи, бо ми - люди!!!
Відразу придумувати щось нема потреби... Критик - людина, що аналізує, оцінює, вказує на вади у творі автора... Леся, незалежно від того який ви зробили коментар, позитивний - негативний, ви вже являєтеся критиком. Не соромтеся і не бійтеся цього слова. Дякую за ''все подобається.''
Певно. до останнього дзвоника готувалися? Побажання добре сприймуть на слух. Зауваження в мене деякі є, але про них не сьогодні. Поставлю гарну оцінку за вірш. Дякую.