Ти загадкова, ти далека. На мить подумав, що мара. Та слів твоїх веселий клекіт Для мене вже не просто гра. В них і лукавство, і бравада,
Й душі кипіння молоде.
В словах любов твояі зрада
Чужа присутня де-не-де. Всесильна в слові і розп’ята У багатьох своїх словах, - Словами з слова робиш св’ято Для безнадійних бідолах. Диявол, ангел мій чи хто ти? Св’ята розрада чи ганьба? В слова учитуюся в соте, Та в них є відповідь хіба?.. І загадкова, і далека, Але не сон і не мара. Струнка й красива, як смерека, І недосяжна, мов зоря…
Не думав, що у мене сьогодні буде такий критик, що чуже привласнить собі... Приємно, що надихнули і не залишили байдужими молоде серце мої зауваження і вірш. Вдячний за добру роботу, зауважень до неї ніяких нема. Сподобалося, правда.
Колись, не зустрічав уже давно її, була на Київщині обласна молодіжка ''Молода гвардія'', а літературним критиком у ній працював Щегельський Петро чи Павло. Так ось - як він розбирав мої перші спроби на протязі кількох років.Жах просто! А я навчався тоді ще в школі. Реагував на його критичні публікації притаманно віку, бо це ж читали і друзі, і вчителі. А він все радив більше звертатися до класиків, навчатися в них. Всі відповіді робив, як під копірку.Мій теперішний кум порадив підсунути йому річ когось із них. Вибрали вірш Платона Воронька. Стандартна була відповідь, були ті самі поради. Це чомусь НЕ МІЙ критик навіяв давні веселі спогади. Катерино, куди мені до нього? Я хоч стараюся вказати комусь на щось... Думаю, що і другим буде цікаво прочитати.
Цікава історія. Розсмішили. Як би хто і кого не критикував, а кожен автор - це особистість, точніше - творча особистість, тому й відрізняється від інших, що пише за своїми правилами.
Але було таке!?. Він сам пише вірші. Колись я бачив їх, бо читати чомусь не зміг. Нічого більше про це не хочу говорити. Тут буває на щось вкажеш - сльози дощем по моєму даху потім б'ють. Чому? Не розумію?..
Дякую, Наталія. Так, на мій погляд, вірш вдався. писався легко, без творчих мук. Це може тому, що у нього є конкретний адресат. А коментар Катерини чого тільки вартий! Нажаль, мій адресат далеко від Ірпеня...
Катя!Я дуже радий, що тобі це чудово вдалося.Повір мені, твій коментар - гарна поезія. Ой, ледве не забув! Ніколи нічого не відбувається просто так - сіла і написала... Якщо так, то будь-ласка, повтори свої вчорашні емоції на біс. Побачимо разом, що із цього вийде.
Правильно, Василю! Якщо добре вдуматися в слова, то, на мій погляд, легко зрозумієш кому вони адресовані. Щиро цього і прагнув, а щоб була присутня загадковість переписав останні чотири рядки. Вдячний за оцінку і пораду.
Чомусь цей вірш з присмаком смутку... Це ж добре, що "недосяжна", була б поряд, не так цінувалася, і не була б "загадкова". Спокоєм віє від Вашого вірша, приємно читати. Дякую.
Чомусь усе в мене невесело виходить незалежно від настрою, стану. З роками появився саме такий стиль письма, манера таким чином сприймати оточуюче. Нині важко це поламати в собі... Мабуть, тому і даю поради молодшим за віком писати весело, бо відбудеться з часом і в них повторення моїх вад, недоліків. Дякую за коментар.
...Лоскочуть крильця...віршів... Весняночки... на щоці... Приємний мені образний вислів. Хіба такі віршовані коментарі когось залишать байдужим? Переконаний - ні! Умієте майстерно і влучно їх робити. Чітко відрізняєте головне, не залишаєте осторонь і деталі. Цього так не вистачає багатьом нам. Щиро вдячний за це вам, Світлано.
Те, що далеко, пощастило Обом вам з критиком, мабуть. Бо якби в очі говорила, Критикувала як-небудь, То хто-зна, як би сприйнялися Оті рядки, оті слова, А чи б вірші такі знайшлися, Що, навіть, кругом голова?
Кому подякувати треба , Що пише Віктор від душі? Хай будуть критики й поети!!! Якби писалися вірші...
Кому подякувати треба, Що критикують як-небудь?.. Падіння - є... Та будуть - злети, Коли ми віримо в маршрут, Який обрати пощастило Обом заочно у житті. Тобі - де вітер дме під крила, Мені - де спокій на меті. А вірші - будуть! Віриш слову Моєму нині звіддаля?.. Присіла б поруч - то й розмова, Напевно, іншою була. Дякую, Тамаро, за добрі слова. Надихають безнадійно...
А Василь радив змінити назву вірша... Я скільки прекрасних віршів від різних і незнайомих людей не читав одночасно. Ви змовилися там чи що? Це все Катерина розпочала... Буде і їй другим кінцем!..
А назви й не було - закінчення просто змінено. В ньому - вся відповідь. Я думаю, що адресат прочитав уже ті слова і буде мовчати, як риба. Мовчатиму і я. Тамаро, а ваший варіант назви?..
Пропадаєте і ви. пропадають і уманські... А потім розбираємося чиї де шапки? А я вже зрадів назві. Думаю, прямо в яблучко влучите слівцем оце зараз. Жаль...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
2
. Але, мені здається, він виграв би якби забрати назву... Вона аж надто конкретизує ситуацію.
