Цікаво підмічено. Обидві рими справді мають свої переваги (зробити хіба приспів, і раз так повторити, а раз так? — жартую, подумаю як більш «ітиме на душу»). Спасибі щире.
М1ра, просто продовжуйте працювати над в1ршами, серйозно 1 в1дпов1дально ставитись до кожного вжитого слова. Потрохи Ваш1 в1рш1 ставатимуть "прозор1шими", Ви як то колись називали, - випишетесь. Ото й усе. Чим б1льше конкретно1 критики (тобто, п1дказок для Вас), - тим краще.
Жаль, що Ваша реакція на прості замітки по віршу саме така - Карєра поетески закінчилась. Навпаки, думаю - коли виходиш з віршами на люди, то все тільки починається. Тож, сподіваюсь, Вам просто потрібна перерва. Хоч - участь бути поетом завжди непроста, і тому порада, яку я колись чула у відповідь на мої сльози від перших критиків: якщо можеш не писати - не пиши, є справді порадою недурною. Хоч, я не писати не змогла, і думаю, так само і Ви. Тоді не лишиться іншого виходу як потроху вдосконалюватись. Правда, ще можна лишити свої творіння навіки тільки в темноті власних закритих зошитів... То все одно - самотерапія.
Надія вмирає останньою. Тільки й лишається, що чекати - не комунізму, то іншої ясної долі... Мені то свого часу раптом набридло. В інших країнах давно не шукають, а просто живуть...
«А ти збагнеш жіночі муки Життям посаджені на палю!» - цей образ мені здається дещо логічно невиправданим. Муки з“являються від того, що тіло (чи щось конкретне, образно) посаджено на палю... Успіхів!
Прекрасний вірш. 5! Дорослий, і ніби як дитячий - за ласкавістю. Чомусь думається: а чи можна такий вірш включити в дитячу збірочку (для підлітків, може?..)
Дякую ще раз, дорогі. До речі, ця річ та деякі інші мої прозаїчні замальовки вийшли друком в Україні (вчора лишень одержала авторські примірники) - альманах «Нова Проза», Том 14. (Email: Novaproza@ukr.net ).
Міра, то не обвинувачення,Боже борони,і Вам не образа, то скоріше підказка. (Та навіть і не підказка - часом відомий рядок вживається поетом з якоюсь певною метою. Я мети не зрозуміла, тому і перепитала.)Для того, мені здається, ми і виходимо на публіку, щоб удосконалюватись. Хоч я розумію, що це важко, і дякую за нормальне сприйняття чужих думок. Ви не повинні читати кого не любите, але цей вірш такий відомий, що більшість інших любителів поезії його знають (вірш, до речі, чудовий...), і багато краще рядок змінити. Але якщо Ви хочете конкурувати - воля Ваша... Щодо -Діалектне, - ой, бути поетом не так просто,як здається; мусимо багато читати і багато знати....