SITE LOGO
Нд, 24.11.2024, 21:31
Меню сайта
Наш опрос
Що є загрозою розвитку української мови?
Всего ответов: 497
Главная » Комментарии пользователя [TamaraHanenko]

Найдено комментариев: 380
Показано комментариев: 331-360
Страницы: « 1 2 ... 10 11 12 13 »

avatar
Сумний вірш. І правдивий. Поети - не в ціні.
avatar
серебром - русизм, на скаку - теж? Рима: сьогодення - сподівання?

Філософська, дуже близька всім тема. Колись і я писала про такі коні:

Летять роки, червоні коні,
З копит - хвилинки срібнодзвонні.
А над усим - гаряче небо,
Таке пресинє і бездонне.
Це ж скільки сонця в душу треба!
оті ліси, ромашки сонні,
Далека мама.
Коні, коні!
А серце лічить в безгомонні:
не встиг, не встиг, не встиг...

avatar
Дякую за увагу. Як уже вийде, то справа автора :)

Аж хочеться повернутися в час, коли можна ще так вірити - «Напевно, я Вас уже не відпущу... ніколи...»

avatar
Дуже мило і ніжно. Рими в першій строфі варто було б покращити, як на мене.
avatar
Звична драма зустрічі романтичної душі з реальністю. Щиро.
avatar
Велика дорога болю - до такого в1рша... Гарно.
avatar
В1н все одно пошле. Гарно.
avatar
Просто 1 гарно.
avatar
Майстерно 1 бол1сно. 5.
avatar
Велике всім спасибі за увагу і коментарі.

Наталя, - все що проситься, там і є,- невисловлене...

Софі, на постріл сили не було:) Вірш, власне, іде по спадаючій, - не до відречення, але до затаєння назавжди. Тож постріл, тихий, - вже там відбувся, на “прости мені...“

Автор.

avatar
Та так, всі ми (та, мабуть, не тільки жінки, а й люди взагалі) схильні навидумувати і вірити:) Тож - щодо першого коментаря, - невідомо чи справді важко ліричному герою, але що нелегко героїні з усіма її видумками-уявленнями, то це точно:)

Вірити - правда, думаю так люди створені. Відбирали в нас релігію (в чім бачу і плюси і мінуси), то ми протягом життя видумуєм купу всього, аби тільки в щось вірити:)

Моє щастя, - а-а, з ним нічого не станеться, дякую, Катю. Воно з дороги не раз збивалось і оббивало коліна, але завжди якось-таки доповзає:)

Дякую всім.
Автор

avatar
Спасибі, мила Софійко. Ваша увага, як чудового поета, мені завжди дорога.
avatar
Та так, думаю, від марсіанина:)

Повно є речей, вартих перекладу, - часу і сили (в мене вірші забирають багато енергії. Хоч, - дають розраду...) якось не вистачає.

Дякую всім.
Автор

avatar
Дякую, дорогі. Ваша думка мені дуже важлива.
Автор.
avatar
Дякую всім за оцінки!

А дірка в душі - латається зазвичай ой важко:)

Автор.

avatar
Я так люблю мелодію дощу, - гарно.
avatar
Та і я ніби так думаю:) Дякую щиро за оцінку і коментар.
avatar
Нічого дивного, як на мене, що любити водночас можна двох (чи більше) людей.
avatar
Скучаю за чудовою нашою землею, звичайно, Катю (ніде нема такої родючої землі, а теж таких прекрасних жінок, як в Україні). Але вже звикла, життя тут цікаве й наповнене, добра можливість подорожувати, не переобтяжує побут. Тут досить українських організацій, що базуються навколо різних українських церков (православної, греко-католицької, євангелистської...), отож - і подій. Є й видання. Але моя поезія - для України, діаспора втрачає широту мовного розуміння. Недавно їздила до України. Спасибі за чудові Ваші побажання!
avatar
Гарно як...
avatar
Ох, Світлано... Коли має бути наступна збірка (і де її придбати)?... 5
avatar
Хороший теплий дитячий твір. А які чудові оформлення!... 5
avatar
WOW! 5!
-------------------
ще одна ось до колекції, хоч і не за темою

Баба Яга

В хащі, де й дятел не стука,
плаче бабуся Яга -
хочеться бабі онука,
ниє у баби нога.
Де вже там помисли хижі -
тисяча років пройшло...
Двері спадають у хижі,
гублять нечасте тепло,
дошка відбилась у ступи,
геть перетрухла мітла,
скрізь, де не глянеш, не ступиш,
поміч потрібна мала...
Та й самота обступає,
наче дрімучий той ліс.
Баба онука гукає.
Мабуть, він ще не підріс...

avatar
WOW! 5.

Такий цілісний, а разом з тим і багатотемний вірш. Багато кому, бачу, схотілося додати якісь твори. І мені теж чомусь, ще до того як відмітила «масову реакцію». Ось цей, мій опус на тему Яги:

Баба Яга
В хащі, де й дятел не стука,
плаче бабуся Яга -
хочеться бабі онука,
ниє у баби нога.
Де вже там помисли хижі -
тисяча років пройшло...
Двері спадають у хижі,
гублять нечасте тепло,
дошка відбилась у ступи,
геть перетрухла мітла,
скрізь, де не глянеш, не ступиш,
поміч потрібна мала...
Та й самота обступає,
наче дрімучий той ліс.
Баба онука гукає.
Мабуть, він ще не підріс...

avatar
Дуже славно! 5
avatar
Спочатку і до кінця – чудово, нема смислу цитувати. Браво... 5. Аж переписати собі захотілось... (О, бачу і Софійка переписала, - дякую за ідею про течку на комп“ютері... Я теж колись мала зошити Вірші, все лишилося там, в минулому)
avatar
Прекрасно, Світлано! Оцінка -5 (не вмію поставити, щоб стало на сайті видно). Нових натхнень!
avatar
Дуже гарно. а як пронизливо... Вітаю Поета!
avatar
Чудово!...
avatar
Дякую всім за такі гарні коментарі. Це був мені приємний сюрприз, - я деякий час на сайт не виходила, була в поїздці по чудовій Італії. Цю легенду я колись читала зі сцени, - була в самодіяльності, ми багато гастролювали по Україні. В залі завжди стояла тиша. Я люблю цю легенду (правда, вона - не народна, я придумала її сама... Тобто, можна сказати, легенда - літературна). Хоч завжди трохи сумнівалася щодо несподіваної для самої себе повчальності останніх рядків... (Терпіти не можу повчальності. Життя - складна штука, у 2 виміри - біле й чорне - не вкладається)...
Тамара Ганенко
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz