Без тебе я... Яке болюче "без"! Ще й дощ осінній душу розтривожив, Вона скавчить, немов бездомний пес, Що знає все, але сказать не може. Болять думки, навіяні дощем, Штормить неспокій у дванадцять балів. Ти був моїм, але допоки ще Не став чужим, молю тебе - не стань ним. Не зрадь мене, прошу, не відступись, Не проміняй на осінь мої весни! Без тебе я вмирала вже колись. Що буде, як візьму і не воскресну?...
|