Хоча пінгвіни і не літають, але, крім них, ніхто з птахів не ходить у фраках! Вони такі вишукані, елегантні і педантичні, що багато з літаючої братії не достойні і в слід ступити Панам Пінгвінам!
Кожен творить себе. Хтось танцем, інший - словом. Ми усі різні, але ми усі - пінгвіни. Не кожен наважується покинути зграю і не кожен вигнанець повертається...
Що б не палили за містом, а дим від спаленого заповнює душу невловимим щемом... Декому вдається цей щем зловити. Нині - це ти, Сергію. Гарно вийшло, вправно.
Так ось! Жінка готова цілувати, а автор лякає її дивними гучними словами! Звісно, що вона втече, якщо і пояснення дочекатися не може! А якщо серйозно, то тема цікава, задум вартий уваги, але кілька моментів є таких, що змушують зупинятися при читанні. Зокрема це пов"язано з наголосами, з римою: п"єси - актриса... А рядок: ти кинеш фразу сухорвану - шикарний. Такі фрази витягують вірш, навіть тоді, коли він недопрацьований. Бажаю успіхів. Вірю, що кілька незначних змін дозволять мені поставити "5"
Це твір, який одразу можна включати до золотого фонду української поезії. Тут є все: любов, щирість, традиції, материнське тепло, материнська турбота, ласка, ніжність... Все це разом робить нас Людьми з великої літери, перетворює нас на патріотів і героїв. Але не таких героїв, що кидаються на амбразури, а таких, які щодня роблять маленькі подвиги для загального блага, для блага наших жінок і наших матерів. Дякую Вам Світлано. Ви супер!
Справді еротично! Красиво, ніжно, оригінально, небуденно, нестандартно... І сповзу по шиї, по грудях, по стегнах додолу, аби вміститись у розмір твоїх слідів. - а це взагалі чудово! Дякую за задоволення від прочитання! Успіхів і нових еротичних творів!
На моє глибоке переконання Молитва і Любов - це різні речі. Коли люди люблять - вони майже не моляться. Молитися змушує розлука, а розлука - це вже біль. Молитва набагато ближча до Віри, ніж до любові. Хоча... це лише моя думка. На сьогоднішній день.
Гарно описав. Це ніби вірш із шкільного підручника. Вірніше - це вірш, який має бути в шкільному підручнику! Принаймні, я - за це! Дякуємо, Міша. Ти справді повернув нас у дитинство.
Це, по великому рахунку, про життя. Жорстко і правдиво. І про болітику, і про буденне... Так воно і є насправді. Знов занили слів удари в спину, Прагнення й невдячні нагаї, - хіба це не про кожного з нас? Вірш змушує замислитись - за це і дякуємо автору.
Головне, що існував! Смуток частіше надихає. Тож варто подякувати тому, невідомому нам чоловіку, за те, що він колись таки ступив "назад". Це доля - прокинутися колись, через багато-багато років, прокинутися і опинитися в прекрасному вірші. Таки доля... Бере за живе.
Чудово, Тамаро! Бувають дні, як от сьогодні - тільки гарні вірші читаються. Це, певно, щастя! Дякую. Особливо за це: І - строгу мудрість кинула порадою. І - вік чекання. Й - незворотність вирію...
Хочеться щастя. Вашого. З Вами. Катрусю! Ти просто супер! Ти стаєш мудрою в поезії і досконалою у висловлюваннях. Лаконізм і логіка, ніжність і образність... І ще багато-багато чого! Вітаю! Прекрасно! Але не загордися!
Наталю, мені здається, що Ви просто опублікували чорновик твору. Над ним ще працювати і працювати... Такий обнадійливий і красивий початок Ви зламали рядком: Як ми жили з- тобой у мирі. з - тобой - це як? Після такого бажання читати далі пропадає. Та я дочитав, бо вірю, що людина, яка так гарно починає - вміє і гарно закінчити. Просто треба вибудувати логічно-смисловий ряд так, щоб у читача не виникало запитань. А Ваш вірш для читача - суцільні запитання: ні страждань, ні сміху - ?, чорна сукня - ?, добре нам з тобой - ?... Тема цікава, попрацюйте, будь ласка, над нею. Успіхів Вам і натхнення.
Гарно все. Сильно. Душевно. Єдиний рядок вибивається з контексту і понижує рівень естетичного та емоційного сприйняття твору. Ось він: Що вам всяко було і немало Думаю, пане Вікторе, що такий майстер, як Ви, сам бачить невизначеність і штучність "всякого немало". Сподіваюся, що Вам неважко буде допрацювати трохи і не ображатися на мене за це зауваження. З повагою Василь.
Дівчата! А, може, він відводить погляд, бо соромиться сказати про те, про сокровенне, що його мучить? Може він хоче освідчитися в коханні, а не вміє, не знає як це зробити просто і безболісно? А Ви одразу - очі, пательня... Ох! Не по жіночому якось... За вірш - тільки "5"!
Молоді притаманно сприймати смерть як звільнення від проблем. Із часом думки про завершення земного життя змінюються. Але тут не про це йдеться. Написано сильно і відверто. Заставляє замислитись. Тільки старуху варто українізувати, а в останньому реченні "Проклятий - прокляте"... Можливо, дощу дати іншу характеристику. І тоді справді можна буде поставити "5".
Тільки не зупиняйся, Катрусю! Говори, говори, говори... І серцем, і тілом, і віршами. Після цього вірша всі поети готові все кинути і йти у твою темряву, яка напрочуд світла і ніжна!
Сумно, правдиво... Але є технічні і логічні недоробки. Їх легко виправити і твір стане ще більш емоційним, бо увагу читача не будуть відволікати: "минулеЄ", "вільність без потреби", "залишається - залишилось". Щиро бажаю успіхів.
Чудовий вірш, Наталю. Тільки для мене, як для Василя, жаль, що одне із трьох найбільших Різдв"яних свят чомусь не потрапило до текту. Але це так, особисте. А для вірша оплески
Підтримую Тамару. Але "новші" - це щось не дуже. На новотвір не тягне. Думаю, замінити його можна - видно, що автор вміє працювати зі словом і впорається з важким рядком. А загалом -
Тема така, що ніхто не наважується зробити зауваження. А, як на мене, над текстом варто ще попрацювати. Наприклад: Не озветься відлуння завжди - як це з точки зору логіки? Затуманили очі ясні Тобі сни неспокійні й пророчі - слово "пророчі" притягнуто сюди за вуха, просто для рими. У мами сни бувають тривожними, неспокійними... Але пророчі сни тут невиправдані. Не буває на світі таке - правильно ТАКОГО. І ще на можу погодитися з Софією: свіча не горить стрімко - навпаки - повільно, але постійно меншає, згорає невпинно, нестримно... Можливо, я сьогодні занадто різкий, але я готовий вислухати заперечення. Якщо образив - прошу пробачення. А тема вірша серйозна. Слова Каті підтримую повністю.
Хокку... Якщо хокку - то треба було подати тільки їх, а вірш опублікувати на іншій сторінці. Хоча, таке поєднання, певно, з точки зору автора, теж виправдане. Тоді треба щось зробити з назвою. Просто ці два маленькі твори набагато сильніші і середина на їхньому фоні виглядає, як би то сказати? - виглядає блідо. А окремо, вона могла б сприйматися інакше. Тема надто серйозна - про це варто писати.
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('
0
Діду 
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('