Годинник на стіні наче п`яний сусід,
То плаче, то співає і ночами не спить,
Квартира повна часу, навіть капаючий кран,
Відрізує хвилини з тіла з безлічю ран. На стінах сива плісінь відраховує століття,
А муха об скло соті долі секунд,
Приближення смерті ось і все що сниться,
Спокій обличчя видає тремтіння рук. А радіо видасть бадьорий голос:
"Киїсвький час стількіто годин."
А навколо туман і Ячмінний колос,
І старухи усмішка, кладовищенський дзвін. Проклятий дощ так ритмічно б`ється,
Земля вчипилась в мене і вертить, і вертить,
А може і добре, що все це скінчиться,
І буть прокляте все це і не страшно вмерти.
| 
у Вас 
0
