Хіба таке можна витримати, щоб не позаздрити!!! Тамара і Світлана - з Мішою!!! Нема у вас совісті, дівчата! Нам тут хоч лікті кусай! А насправді дуже гарно! Радісно так, що ви таки зустрілися! Міша, ти коли в Україну? Кортить теж мати подібне фото;)
Господи, як добре, що життя звело мене з такими Людьми... Я теж плакала... Не знаю, від чого... Але щастя чи суму... Це мій улюблений вірш Світлани... Перший, з якого почалося знайомство... Ми з бабусею навесні того року читали і плакали. Скільки часу пройшло... А музика... Оксаночко моя хороша, ти знаєш, як я тебе люблю. Правда, знаєш? Під кожною піснею, написаною тобою можна поставити десятки знаків оклику від захоплення. Ти сонечко, Оксана. Справжнє. Спасибі вам обом. Щастя вам і тепла. Цілую. І дякую.