Ангеле мій, я прошу, не лишай мене більше… Так, я слабка… І сильнішає темряви світ. Сліпне душа, стрімко падає в прірву все глибше, Важко безкрилій здійснити небесний політ.
Демоне мій, не виходь у світи, я благаю! Страшно на тебе дивитися зі сторони… Плаче душа, що так марила світлом і раєм, Капають тихо невидимі сльози вини…
Я(!) оступилася. Ангел і Демон - обачні. Вибір за мною. Душа, не хвилюйся, не плач, Ти - свій спаситель, ти кат і суддя всіх невдач… Я(!) помилилася. Боляче? Знаю. Пробачте…
Катрусько. Що сталося. Невже знов хтось необачно, або ж навмисне образив? А головне, як завжди, у такий період пишеш такі вірші, що не можу зрозуміти, як у такій милій, серцю дорогій, молодій дівчинці можуть такі думки визріти. Хоча, напевно цей прекрасний вірш ти написала спонтанно. Мені сподобався вірш!!!!!!!! Але не зважай на людей, які приносять тобі стільки суму.
Дякую, Оксаночко, дякую... Вірш написаний і справді спонтанно, під враженням. І не мене образили, а я. А ще я зараз читаю книгу про душу чоловіка, яка пішла мандрувати у виміри з ангелом і демоном - браттями-близнюками - своєї ж душі... Тому образи сплагіачені)) Але почуття справжні.
Дякую, Тамарочко! Вірші можуть писатися без відчуттів і емоцій, і то вже буде звичайна "стуканина". У "професійних" поетів такого багато, бо, стаючи майстрами, вони бояться впасти на нижчий рівень, вони працюють мало не над кожною буквою - відточують, шукають "шедевральних" образів, щоб справити враження псевдопочуттями, хоча самі пишуть, бо треба писати: дехто заробляє гроші, дехто не хоче втрачати марку, дехто боїться, щоб його не забули. Тому поет - це не професія, не стан душі чи самовираження, поет - це людина, яка вміє виразити душу, а в ній почуття, емоції, переживання, і стан цей тимчасовий, втримати його не можна і прикликати важко. Поет - це тоді, коли хочеться писати, а не тому, що потрібно. __________________ Мда... розписалася щось не в тему... А до чого я це все? До того, напевно, що дякую за "як гарно вони передані! "
Так... Хочу! Хочу сказати про те, що не потрібно намагатися потрапити у Спілку письменників чи ще кудись, чого хоче багато з поетів, і прагнути визнання не потрібно. Я думаю, треба хотіти бачити розуміння своїх слів іншими. І це я не Вам кажу... Іншим, хто бореться зі словом, а не творить його.
Самоповторююсь??? Ніби ні... А з яким твором є схожість? Я буваю різна, скоріше навіть відчуваю різні почуття... З кожним днем вони урізноманітнюються. Нові і найяскравіші спонукають мене писати... От. Це теж вияв одного мого внутрішнього стану... Так я відчула вперше. Тому не знаю, з чим вірш схожий... А про "борців" не скажу - сама здогадайся!
Катю. Не бійся свого Демона, не ховайся від нього. Він ніколи не робить тобі боляче, якщо ти сама його не примушуєш, вишукуючи в ньому зло. Навіть Демони і то Ангелами бувають. Що ж казати про людей, адже людина - Ангел+Демон. Посміхнись йому, твоя всепрощаюча Любов - сила. І не спіши бути дорослою, лишайся маленькою.... Коли падатимеш то Мама-Любов підкладе руку.:)) Щасти!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
А в житті та коханні всяке буває. Бажаю, Катрусю, щоб між Вами і коханою людиною завжди панувало взаєморозуміння.
,точніше твоя поезія.Дуже класно. 
