Слово "себе" має 2 наголоси. 2! На перший склад і на другий! Коли читати себЕ, звісно рими з пустЕлі не буде. А коли читати (а вірш саме в тому розмірі) сЕбе - тоді римується.
Поясню: себе - наголос на перший склад, присутні там звуки "С" і "Е", у слові пустелі - наголос на другий склад, але теж із присутніми звуками "С" і "Е". Звісно, можна було б підібрати риму "постелі", "веселі", "оселі".. і т.д. Тоді рима була б повною. Але у поезії, особливо після модерністів, допускається неповна рима і то додає віршу якийсь особливий "присмак". А я так не роблю, бо не вмію.
Це не юна закоханість. Це любов - справжня, без ідеалів. Закоханість ідеалізує...і закінчується. А любов - триває завжди... Просто схожість любові й закоханості у тому, що прояв один і той же - ніжність, чуйність, тепло... Дякую дуже. Зо "браво" і "ВЗАЄМНО" - особливо!
Щире, величезне СПАСИБІ і Вам, Світлано!!! Чесно кажучи, усі на цьому сайті стали для мене такими близькими і рідними, що й годі думати. Я сюди заходжу час від часу і відчуваю, як родинне (так, саме родинне, а то й, може, ближче) тепло переповнює мене. Почитати поезію - це прекрасно, це побачити душу людей. Так у книгах часто буває - бачимо те сокровенне, що людина відкриває не всім і не завжди, а потім при зустрічі ми іноді розчаровуємося. Чому? Тому що проза життя часто накладає шрамоподібний відбиток. Так тут на сайті, окрім душі людей (поезій), ми бачимо ще й прозу (коментарі). І не розчаровуємося. Тому й зріднилися ми настільки. Дуже Вам дякую. Я й правда Вас усіх люблю.
Софієчко, спасибі тобі велике... А не любити можна дуже просто - не любити і все)))) Можна дорожити, турбуватися, ніжити, але не любити... Дякую ще раз...
Як чуттєво ти це сказала... Прямо спокій і вогонь переплелися у твоїх словах, самі того не розуміючи... Браво))) Питання до тебе: Чиє фото приховуєш ти?
ені, чесно кажучи, саме рими найбільше і сподобалися. Побудовані вони не на повному співпадінні, а на звуковідчутті. Хоча сам вірш не такий сильний, як хотілося б.