Гарно, пане Василю! Проте я не зрозумів: "... хлібину пахучу спечу. Її скуштувавши - поляжу, у рідну землицю сиру." Що ця хлібина отруйна? А також "добірний біль"? Може, щоденний, пекучий чи ще якось там?
Гарно, співуче! Але багато повторень "вже", "десь". Попробуйте так: Ще десь чути у гаю... І зозулю чути теж... бо коли косовиця, то ці птахи вже закінчують співати. Як пахне вранці ліс - не скажу. А як пахне свіжоскошена трава - за кілометр чути! Попробуйте так: А ЯК ПАХНЕ Сінокіс, ЦЕ ПОЧУТИ ТРЕБА, ЗАПАХ СВІЖОСТІ трави, ТЯГНЕТЬСЯ ДО НЕБА. Даруйте за вторгнення. Це моє бачення. Бажаю успіхів!
Гори не винні! «Пережите голову морочить У моїй самотності нічній» І Наталя Крісман не приходить - Апогей моїх таємних мрій. Лиш зашелестіло щось у хащах Сум, зневіра, зрада утече І самотність міцно стулить пащу – Горлиця сідає на плече.
Вирій, це даличінь, безвість, теплі краї, куди відлітають птахи, а не клин, чи ключ, або інший стрій. Відлітиють "У вирій" Може так: "Відлітають в вирій білі журавлі"? Співчуваю! Бажаю успіхів, щастя!
Гарно, але попробуйте так: "Лише жаби галасують". "А колись тут ціле літо..." Тому, що "Тут недалеко" - це може в іншій водоймі, але не тут. Даруйте. З повагою, Пилип.
Бог є один, але чого тільки не насниться, пане Іване, як оце Вам! Ще рік до виборів чекати. Вони покажуть хто ми є. Чи зможуть нас вони з'єдати, Чи знову кожний за своє? Успіхів і натхнення Вам!
Знову повертаюся на сторінку. Прочитав кілька Ваших віршів і вражений довершеністю думки в кожному, глибиною почуттів! Шкодую, що раніше не знав Ваших творів! Дякую за насолоду! "Треба лиш вірити в фініш намічений довгих безкрайніх доріг"!!!