Поранено вечір! Подайте бинти! Пронизано в груди!Поцілено вглиб! А рана ячить круглооко в світи, Криваво сплива, багрявіє до шиб!
Стікає по обрію червонопружно. Насуплені хмари напились кровиці І сунуть собі обтяжіло і дружньо, Немов з полювання вовки і вовчиці.
В небесному лісі, при західній стезі Вола надвечір"я, кричить аж ричить, Впадає між гір...силуети столезі Нагострені ще дорізають блакить.
На миті дрібні розпорошено день. За ним небосхили закрили заслону, А ніч сипонула з розчулених жмень Зориці льодяні, щоб стишити рану.
І вечір загус на останній межі Вишнево-малиновим винним сиропом. Мистецько горять в небесах вітражі Окроплені щедро пекельним окропом.
Вже хай не яріє від гніву вечірник Прошитий стрілою, - вже промінь погас... В глибокім затінку стоїть влучнострільник: Жорстокий, нещадний, розмірений Час.
А ось і добра критика. Вірш емоційний, досконалий, теза про нещадний час висвітлена прекрасно. Але, НМД, опис негативу занадто затягнутий. Здається, що ви ніби смакуєте його. 3 і 4-й куплети можна видалити, і від цього вірш стане збалансованішим. Ну і про дрібниці: можливо точніше - багровіє, бо багрЯвіє має не той наголос. Є заслон, заслінка, а заслони, здається, немає. Та вона і не римується. Може краще - фірану, фіранку? Успіхів!
Валеріє,простудіювала все про слово "багряніють" і зрозуміла, що у мене у вірші опечтка вийшла.Має бути не "багрявіють", а "багряніють", тоді із наголосом наче все нормально.Дякую, що підмітили.
вірш сильного автора, це безперечно..Сподобалась доволі цікава ідея вірша, його тематика, неологізми(як вже було сказано кимось зверху), ритміка вірша, впевнене римування... але..прочитав його перший раз, оце все зрозумів, але відчув, ніби чогось таки бракує... перечитав ще раз..і зрозумів одну деталь..дещо складний він для сприйняття..можливо, трохи перенасичений "словесними прикрасами"..
Іване, я щаслива, що вірш читається- це для мене найбільша нагорода.Щодо насиченості, то мушу сказати: в той час ,коли народжувала цей вірш, мені здавалося, що всіх слів на світі буде замало щоб передати те, що жило в мені...Одним словом- це стан душі, я і прагнула від початку, аби вірш був таким.А ще: для мене, серед багатьох талановитих поетів, яскравим маяком і вершиною поетичної довершеності є В. Стус. Я завжди запалююся до енергетики його віршів і мене чарує в них ота насичена образність. Мені це подобається, хоча і маю зовсім простенькі вірші з якими, маю надію, зможу поділитися на форумі. Всім натхнення!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Візьму до уваги - лишень не знаю , як відтяти від вірша кавалок 
- я таки дійсно висмакувала. 
