Іржаві пасма хуртовини
Обволокли мене під тином
Холодним мороком пітьми,
Коли знялася з перегуком,
Суха до скреготу пилюка,
Як зграя птахів понад бруком,
Махнувши злякано крильми.
А потім шалу стоголосся
У божевільному хаосі
З охриплим голосом злилося,
Що рвався із грудей моїх,
Бо не було межі й упину
Кружлянню пилу півгодини, -
Аж поки вітер не затих.
09.08.11.
| 
у Вас 
0
