З народженням вірша - Ця павутинка раветься, Та тільки у душі І в серці остається Лиш слід, що залишив Той смуток і надія, А я живу, тому, Що мріяти умію...
Дуже сподобався мені Ваш вірш, Олександре: є ритм, мелодія, гарний зміст, образність. А ще, довго думала, писати це Вам, чи ні? Напишу! Тільки не зазнавайтеся!!! Цей вірш чимось нагадує Сосюру. Але не зупиняйтеся на досягненому, працюйте. Всього Вам найкращого. З повагою Тамара.
Переглянула, точно, підходить мелодія... Жаль, я ж писала цей вірш із сумними нотками. Ось іще один приклад тому, на одну і ту ж річ, кожен сприймає по-різному! Дякую Вам, Василю та Володимире!!!
Про те, як гарно бути на висоті , та не зовсім приємно падати вниз... Що людина, яка досягла висот, дуже часто думає, що вміє усе, але вона помиляється. А ще, якщо чогось дуже захотіти і вірити у свої можливості, то мрію можна здійснити... Що в людському житті дуже багато злетів та падінь.... Цю тему я люблю, у мене є білий вірш про це, тільки він на російській мові:
"Вдохновение" И кажется, что жизнь зашла в тупик. Нет выхода... Катком асфальтным накрыли Веру, Надежду растоптали, Любовь израсходовали. Но нежное, маленькое семечко Веры Не сдается... Слабая и, вдохновляемая Верой, Надежда, словно росточек, Пробивается из-под асфальта! Ведь она знает, Что там, За этой, уже пробиваемой стеной, Есть лучик Любви... Любви к детям, К родителям, К тем, кому мы нужны, Ко всем людям, К жизни... А она так прекрасна! И... прорвавшись из этих оков, Рoсточек увидит свет.
Совсем не важно, Что будет потом. Может быть, какой то прохожий Растопчет этот росточек в который раз... Главное - есть желание жить. А это значит, Что у него всё получится снова И ему помогут вечные спутники Вера,Надежда и Любовь...
Пробуйте читать свої вірші вголос. Гарні думки та почуття, але зовсім не відчувається ритм. (Рядки, які римуються повинні мати однакову кількість складів.) З найкращими побажаннями.
Дуже добре, що ви, Василю, пояснили відвідувачам сайту про цю функцію. Бо багато авторів заслуговують на підвищення рівня. Адже є хороші твори та автори.
Складну тему Ви підняли. Вона була проблематичною завжди. Так, поети писали вірші, але присвячували їх не своїм дружинам. Наведу приклади таких світових класиків як Петрарка, Шекспір, Гете...
Чоловіки проносили через війни образ коханої, а коли поверталися додому... Ось пісенька післявоєнного періоду: "Восемь девок, один я, Куда девки - туда й я..."
Кажуть, що сила жінки у її слабості. Може й так. Надоїло бути сильною! А стати слабкою не можна, не мій стиль. Значить сама винна.
"Але хочеться, щоб цих категорій було небагато"... Василю, а чому небагато? З часом сайт "підросте" ще більше, то тоді знову усе переробляти? Чому б відразу не розділити на усі можливі категорії та ще й внести розділ "твори написані іншими мовами", або щось схоже. А ще одна пропозиція до читачів та зареєстрованих: Нам треба бути трішки суворішими у рецензіях і не боятися писати правду! Це не значить, що критикувати, а допомогати. Я, наприклад, своїх помилок у написанні віршів та прози не бачу , а читачеві видніше. Тільки тоді будемо разом удосконалюватися. "Помилок" не тільки граматичних, а й стилістичних, у римуванні, у вживанні мовних засобів , у ритмі віршових творів та інше. Адже є ще можливість писати особисті повідомлення і там давати поради. ДАВАЙТЕ СПІВПРАЦЮВАТИ! А Ви як думаєте?
Цю тему треба на форум винести! Було б про що поговорити. Згодна із Надією Горденко. Є таке прислів'я: "Не було б щастя, то нещастя допомогло". Таке буває і в житті...