Є один фільм "Хліб із шоколадом", на італійській мові. Він про італійських емігрантів у Швейцарії. Вони пережили те саме, що зараз переживаємо ми. Навіть у багатьох ситуаціях себе впізнавала.
Хороше та погане можна знайти у всьому, це правда. Я навчилася знаходити краще так легше жити. А якщо бачити більше поганого, а його теж достатньо у житті, то як тоді думати про майбутнє? (Філософія...) Про роботу учнів у колгоспах у письмовій формі та ще й у коментарях краще не писатиму, сама працювала і як учениця теж! За рецензію дякую!!!!
Дякую, пане Василю, за такі слова, які Ви підібрали для поздоровлення: "український віночок, світлих та теплих побажань"... Так оригінально! І Вам натхнення та терпіння у Вашій роботі та особистому житті! А задуми можуть здійснитися, головне не задумувати нічого недосяжного і не відступатися.
І Вам дякую за відгуки! Знають нашу країну у світі! Таких спілок як наша багато в Італії, та й у других країнах світу. І нашу мову люблять і розуміють, цікавляться нашою літературою. Випадково натрапила на один болгарський сайт із перекладом мого вірша "Смородина з маминого саду"... Була приємно здивована: Касисът от мамината градина В чужд край моят касис расте. Храстче пренесох от мамината градина. Отново е цъфнал той и пролет дойде. Посред фурми, маслини, лози го имам. Свой побратим заминаги в него намирам. Плодчетата чернеят и корени пуснахме. Колкото и да сме ароматни ,сладки и вкусни, без мамината градина умираме. Привечер при него ще ида да похортуваме за радостта и за болката. Мой побратиме в щастие и беда не ме изоставяй! Ще бъда и надали и теб ще оплача като малко дете! Ще хвалят пирожките ми съседи. А ти ще цъфтиш в новата градина и двама ни-беди да подминат!
А нижче коментарі, здалося мені, що не дуже вже й хвалебні.... Але я не розумію болгарської... Може хто перекладе?
Починаємо відчувати подих весни. Щось казкове є у цьому вірші, веселе. У кожному рядку метафори, які допомогають краще уявити намальовану словесно картину. Від прочитаного отримала гарний настрій. Дякую!
Сумно... Таке життя... А буває ще й гірше. Дівчина зрозуміла це ще у зовсім юному віці. Якщо розчарування, то нехай це буде першим і останнім у її житті. Мова твору тепла і ніжна, епізоди описані без зла та ненависті, а це говорить про те, що кожен персонаж можна зрозуміти. Адже тяжко усім: жінці, батькам, старшокласниці. А "він"... Так, винні обоє, але він дорослий, знав на що йшов... А дівча бачило тільки рожеву пелену ілюзій, яка затулила очі. А справжнє кохання ще попереду! Треба тільки вірити.
Усе просто і така глибока думка, що аж серце защеміло. Здавалося, що про це вже казано-переказано, та ні! Ця тема невичерпна! Вірш Миколи тому приклад! Миколо, а Ви пробували друкувати свої твори у періодичних виданнях? Думаю, що у майбутньому у Вас багато чого вийде!!!
А мені здається, що хто не знає, як реєструватися, то повинен запитати про це у когось із зареєстрованих! Справа не в тому, що ставлять погані оцінки, але вони повинні бути прокоментованими. Тому, думаю, що мають право на оцінювання тільки зареєстровані читачі, та ще й щоб було видно, хто яку оцінку поставив. А не хочеш - не голосуй... Не усі можуть бути Великими поетами, але вчитися і бачити свої помилки завжди добре. Та хіба можна їх побачити, якщо оцінка низька? Ні! Любомир написав відверто.
Тепер про вірш: У Вас, Аню, своя оригінальність у написанні віршів, незвичайна будова, але завжди ритмічність, форма. Цей твір кожен може сприйняти по-своєму, це нормально. Ставлю четвірку. Можливо, цю четвірку ставлю сама собі, бо вірш мені здався дуже холодним, розпачливим. А може я його не правильно зрозуміла?
Гарна історія. Та й мама у Жанни дуже хороша, бо вислухала доньчину розповідь і повірила в неї. Правильно! А якщо напишите рецепт вишневого борщу, то я з радістю його спробую приготувати... влітку.
Це не просто придумане, а продиктоване серцем. Але видно, що цей вірш писала хороша людина, бо там не має й краплинки ненависті, а тільки любов, хоч і не розділена. Біль мине, а почуття, які сьогодні так хвилюють серце і приносять розчарування, із часом можут викликати посмішку, бо на їх місце прийде щось нове, світле, гарне і справжнє. Усього Вам найкращого!
Де є кохання, там слова недоречні. Коротко і усе зрозуміло. Такі вони, ці почуття, що приносять або велике щастя, або велику біль... Але заради них треба жити. Бажаю Вам почуттів, які приносять радість!
Мені сподобалася Ваша історія, немов притча чи казка із висновком. Усе починається загадково і фантастично, навіть, Ангел у казці злий без кохання. Ви гарно описали те, що Вас оточувало, навіть можна уявити цю картину із пухкими хмаринками і рудим Ангелом, який страждає, бо не знає кохання. Дійсно, що без ньго не існує й життя... Можливо я помиляюся, нехай скажуть інші, але , здається, що дуже часто повторюється слово "Ангел". Усе інше - просто чудово! Дякую,Ольго!
Гарний віршик, Миколо! А що усі відносять його до дитячого, то це ж добре! Не усі уміють писати для діте, бо важко бачити світ дитячими очима... А ось у Вас вийшло!!! Дуже сподобалися рядки: Годинник стука: "Так" та "Тік". Уже на дворі Новий Рік
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('