Гарна відповідь, Співанко, дотепна, влучна і така, яка дає віру в краще. тому, хто її прочитає. Та, якщо це, навіть, тільки продовження сну, то теж не погано!
Дякую за коментарі! Бажаю, щоб таке було у всіх жінок не тільки у ві сні. А Вас, Співаночко, вітаю ! То може ви підкажете, "що ж там далі у ві сні?", бо вірш неначе не закінчений, та й не доспала, мабуть...
Теж згодна із попередніми рецензіями! Дивуюся фантазії автора, такі гарні метафори, порівняння... Хоча вірш побудований із скаладних і довгих фраз, але читається легко. А ще... навіть заглядувала до енциклопедії, бо не все відразу зрозуміла... "Вік живи - вік учись!" Від мене - "5"!
Вірш вдалий, а якщо ще й враховувати вік автора, то Ви взагалі молодець: такі погляди на життя і думки неначе це написала людина із великим життєвим досвідом за плечима. Добре підібрані контрасти, є почуття складу та стилю автора. Ось тільки невеличкі поправки, таке трапляється із кожним, то ж не ображайтеся: "Зіграй свою роль якнайкраще - проживи життя достойно (гідно)", У когось ворогиги (описка). Останні два рядки: "Зійгай її ти якнайкраще, І ти для інших вже герой. " - щось тут не так, можливо оте повторення "ТИ"? Вірш сподобався, тому від мене - "5"! А оті невеличкі зауваженя - "Нет предела совершенству!"
Здається, що Ви ображаєтеся? "Ото потрапив я до ваших рук..." - радійте, шановний, бо тільки на цікавих людей звертають увагу: "це - вже сувора дійсність, яв, реалія, статус. " (навіть почала Вас цитувати!). Було б образливіше, якби не було жодного коментаря і оцінки! А оцінки... Я тут одного разу навіть двійку отримала на конкурсному вірші. Звичайно не раділа, але стала серйозніше водноситися до своєї писанини. Хоча пишу дуже рідко і ніколи не мала лаврів (якщо заглянете до мене, то захочеться написати дуже багато зауважень! Я навіть впевнена у цьому). Хоч зараз і літо, але бажання писати не повинно танути, якщо чесно, то мені навіть приємно бачити на цьому сайті талановитих авторів, які мають досвід та багато чого знають і можуть поділитися і допомогти іншим.
У кожного своя віра. А народна традиція говорить, що часник відганяє злих духів. Можливо це казка, але запах часнику вбиває мікроби грипу та інших бактерій, його бояться деякі комахи (попробуйте провести лінію зубком обчищеного часнику поперед мурашки, вона втече від цієї лінії). Усе можна пояснити. Іноді такі обереги надають сили людині(бо вона в них вірить). Вірш сподобався, та речення "І в інакшу, не в цю саме тільки - " - чомусь здалося не зовсім вдалим (говорю не про техніку, а про зміст)
Краще пізно, ніж ніколи! Головне - мати ці бажання, бо буває таке, що не знаєш, чого й хочеться (тоді вже гірше). А зірки... Їх багато, як і людських бажань. Та в загальному вірш можна зрозуміти по-різному, навіть у залежності від віку. Як на мене, то ближче розумію образ зірки як життя людського: таке ж стрімке, що не встиг і оглянутися, подумати, а зірочка вже пролетіла, тільки відблиск свій залишила. Приємно познайомитися із Вашими творами, та не розслабляйтеся, ми така публіка, що якщо щось не так, то все відразу у відгуках пишемо!
"Коли дарив кохання він мені А я відмовила сказала нагло НІ" - якщо людина покінчила життям через те, що їй відмовили у цей момент, то треба боятися не смерті, а саме його неврівноваженості та нестриманості. Де тут нерозділене кохання? Вона відмовила і не відповіла на його бажання, але його назвала коханим. Безглузда смерть... Так, рано чи пізно одні народжуються, а другі помирають, але якщо вбивати себе через єдине "ні" у такий інтимний момент, коли відмовляють, то, вибачте, це вже хвороба.
"Палає все а також ти і я" - хто палає? Я так зрозуміла , що палає зараз, але ж "Нема його – він покінчив з життям"... Часи подій не співпадають. Скільки раз ми чули "Ні", хоча чекали "Так", та мабудь ще більше говорили "Ні", бо боялися сказати "Так"
Буває так, що подія, яка зараз здається трагедією, через деякий час, при згадці, визве посмішку. Надіюсь, що ця історія просто вигадана.
До зауважень треба прислухатись, а ось виправляти... А чи ми усі такі професіонали? Якщо автор буде виправляти свій текст після кожного зауваження, то що від нього залишиться? Адже можна переробити, покращити, удосконалити його по-своєму. Якщо автор згоден із поправками, то звичайно виправить. А ми пишемо відгуки та рецензії і їх треба писати. По-перше - це безпосереднє спілкування із авторами, по- друге - пишучи зауваження іншим, прискіпливіше відносишся до своїх творів, та стараєшся не допускати помилок (якщо це вдається, звичайно). Любомир написав гарну рецензію, вказав помилки, та вніс пропозиції (це вже у мене рецензія на рецензію ). Думаю, що авторка прислухається і подумає, як покращити твір, але це вже її справа чи виправляти так, як їй запропонували, чи зробити поправки по-своєму.
Вже вдруге сьогодні відкриваю ваш вірш, щоб написати відгук... Не можу підібрати слів... Вірш - крик душі, відчаю сильної жінки. Оті короткі речення та обірвані фрази передають настрій нашої героїні, її переживання і впевненість у собі. Так йому і теба! Куди б не тікав - від себе не втече!
Шахтарська доля... Зараз їхня доля хвилює усіх, так тяжко, сумно і не справедливо... Радує, що цього разу багатьох удалося врятувати, а далі, хто зна як буде. Адже статистики аварій не радують. А над віршем ще попрацюйте, нехай залишиться історія нашого сьогодення у поезії.
Сподобався вірш! Щоб написати таке треба жити в цьому оточенні, поринати в життя сучасної оболонки кожного дня. Треба жити у великому місті, щоб зрозуміти цей вірш, або бути дуже спостережливим. Іноді таких речей просто не помічаєш. "Що все шансон, мов 98-ий точать" - розсмішила ця фраза, бо саме так і є! Цей шансон чути звідусіль. Я й сама іноді його слухаю, особливо, коли підходить час відпустки (це моя ознака, що з"являється ностальгія)
Любомире! Останнім часом тема Ваших віршів змінилася, а цей, хоч Ви й говорите, що так швидко написали і на сайт вивішали, але як на мене, написаний найкраще за усі інші (це я про рими, будову вірша, його ритм). Тільки одне... та це вже зовсім не стосується віршування: після розділових знаків требі ставити пробіл, коли друкуєте, так як на письмі.
Приємно читати такі вірші: чиста, виплекана мова, зовсім не має перебільшень у патріотичності (це не просто потік слов у яких говориться про любов до рідного краю, а відчувається, як на мене, стан душі автора), римування АВВА - давно вже не зустрічала (чи може мало читаю... )... Навіть не знайшла до чого придертися (жарт). За вірш - "5"!
У Вашому вірші я відчула дощ зовсім по-іншому (порівнюючи з моїм дощем). Як на мене, то мами нехай слідкують, що діти роблять в Інтернеті! І нічого поганого я не бачу в тому, про що пише Любомир. Та вирішувати Вам, пане Василю, я тільки висловила свою думку.
Може й спарвді цю тему краще перенести на форум, а на сторінці автора писати рецензії на його вірші? Там зможе кожен висловити свою думку не звертаючись до особистостей!
Відповідь Пані Фросі: Якщо Ви помітили у моїх словах дискримінацію - то мені дуже дивно, бо там її зовсім немає, а навпаки я вірш похвалила. Те, що висловила свою думку, що у своїх творах автор дуже наголошує на одному аспекті, то хіба це дискримінація? "Не судите, да не судимы будете" - кожен живе так, як хоче, а те, що не усі можуть зрозуміти якесь явище, або людину, то вже інша справа, чи проблема (у тому числі і моя). Про друкування книжок - у кожного своя ціль у житті, я цим не переймаюся, бо маю другі проблеми. Друкуватися в Інтернеті і друкувати книжки - це дві великі різниці! Але кожен твір знаходить свого читача! Молодим талантам зичу вдачі! А ще, я ніколи не пишу відгук на твір, який мене не зацікавив!
Перечитала усі Ваші вірші і ось що подумала: Ви відверті і це добре, хоча не усі зможуть зрозуміти Вас. Будьте до цього готовими. Пишите Ви гарно, подобаються Ваші рими, віршований стиль, але хіба треба завжди ставити акцент на гомосексуальності? Кохання - воно завжди вистраждале, довгожданне і дуже часто інші його не розуміють. Знаменита антична поетеса Сапфо теж любила жінок, але її вірші люблять люди різних інтересів. Навіть у шкільній програмі із зарубіжної літератири колись були її твори(зараз не знаю, чи є).
Весело тут у Вас! Думала, читаючи, що наш страждалець за стіною зовсім не боявся тих збоченців, а навпаки - зовсім не був проти! Так мені здалося... Пригадала пісню, яку Алла Пугачова співала "Єй, вы. там, на верху!" Такий Ваш стиль мені подобається! . "5" Є зачин, сюжет, розв"язка. Та маю деякі зауваження: "Здавалoсь б, пoряднi сусiди пiд бoкoм..." - як на мене, ота "Б" зайва. Мені не вдалося прочитати і не спіткнутися. А ще: дуже чсто повторюється "ну".
Із святом Вас! Нехай із цієї дати починаються найкращі дні Вашого життя!!! Нехай збудуться усі заповітні мрії! нехай, нехай, нехай (загадайте самі усі бажання, а ми за Вас вип"ємо!)
Ну от і добре, що Ви зрозуміли! А головне, що змогли написати і оприлюднити свої думки! На це треба неабияка сміливість, а Ви змогли. Головне в житті - не робити нічого запалом. додала б Вам плюсик до репутації, та зроблю це потім...
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('