Чекаю
найдорожчу гостю – доню,
Для
неї найсолодший хліб спечу,
У
кожній шибці сонце засвічу
І
квіти звеселю попідвіконню.
І
син приїде – найдорожчий гість,
Ясний
очима і міцний плечами.
Його
чекала днями і ночами .
Приїде
син – найрадісніша вість.
Побудьте,
діти! Хоч життя таке
Звабливе,
і манливе, і стрімке,
Ви
спішите кохати й пізнавати...
Але
ніхто ніколи і ніде
Вас
так не виглядає і не жде,
Як
ваша мати.
|