До Вашої творчості ставлюся завжди з великою симпатією, цікавістю і повагою. А цей вірш... Почала милуватися першими двома строфами. А потім заплуталася, не зрозуміла. "Дягілєву, Станіславівну" - хто це? Думаю, що мені пробачать читачі за таке питання. Виправте: "Облич", "квитки". Прошу віднестися із розумінням до мого відгуку.
Люблю Ваш гумор. У ньому є якась непередбачуваність, ніколи не догадаєшся, чим зікінчиться жарт. невеличкі поправки: Загубився м'який знак у слові - спoвiлЬнялa. У двох останніх рядках збився ритм.
ЦІКАВО ЗНАТИ: Відомий полководець Юлій Цезар порушив заборону сенату і перейшов пограничну річку Рубікон ("Червона річка" - із латинської). Він сказав "Вибір зроблено!" Так він став переможцем над Галією і диктатором у Римській імперії... "Перейти Рубікон" - зробити щось таке, що вже не можна відмінити, прийняти безпечне рішення і змінювати щось уже пізно. Я живу за 9 кілометрів від місця історичного переходу, річка зовсім не глибока, точніше - мілка, влітку можна перейти навіть не намочивши коліна.
У даному вірші слово "жалко" значить "небажання витрачати, віддавати що-небудь, позбуватися чогось" - то, думаю, що воно доречне. Вірш гарний. А я про березу подумала, читаючи. Та хочу сказати, що, навіть, заслужений вчитель укр. мови та голова письменницької орг. може помилитися (не говорю за цей випадок, а взагалі).
Дякую за коментарі. Дуже часто збірочки або лежать у магазинах на полицях, або автор не знає куди їх дівати, бо ніхто не купує. Друзям можна дарувати і саморобні збірочки. Тут, в Інтернеті, маловідомих авторів читають більше. Я особисто твори, які мені подобаються, штампую і складаю до купки, а потім перечитую, коли маю бажання.
"Краткость - сестра таланта". Правдива і весела гумореска. Насміялася від душі (козу, звичайно жаль, але ідея цього вірша не оплакувати смерть кози, а попередити людей у тому, щоб бути обачнішими і їжею.
Мені теж сподобався зміст, стиль твору, гарна ідея. А головне - авторка змогла розкрити до кінця усе задумане, хоча й залишила для читачів поле для роздумів.
Цікава ідея оповіданнячка, оригінальний сюжет твору веселить читачів, забавляє, виховує. Мова проста і доступна як для дорослого, так і для дитячого віку, цікаві імена ще раз підтверджують, що дитячій фантазії не має меж. Думаю, що авторка змогла реалізувати свій творчий задум шляхом дитячих діалогів, які повністю розкрили тему і характери персонажів. Дякую, Наталю!
Дякую, дякую, Любомире за слушні зауваження! Про слово "радіти" я думала, що щось не те, та не приходило щось підходяще. А "обгороджу" - то моя неуаважність . Ніколи не друкую в Інтернеті твір відразу після написання, перечитую багато разів, перевіряю, але "свіже" око бачить краще! Ще раз дякую. Якщо буде час, перечтайте, будь ласка й інші (там я написала дещо), може й там "блошок" познаходите.
Вірш побудований на порівнянні і протилежностях: Люди - тварини, багатство - бідність, буденність життя і віра. Мені подобається ця країна і змальована вона тут дуже правдиво, вдало підібрана форма вірша, його будова, стиль.
Дякую, Співаночко! Та не усе вже так і погано. Бувають припливи суму та ностальгії, але коли живеш тут вже багато років, то звикаєш... Просто минуле не можна забувати, воно завжди нагадує про оті корінці свого походження. А Вам бажаю успіху, хоча все залежить від того чого, туди їхати: відпочивати, вчитися, працювати... На перших порах дуже тяжко!
Тяжка ця тема - людські відносини... Дуже згодна із думками автора. Від того, що усе скажеш не полегшає, бо проблема залишиться. "Перехворію і забуду" - ось це розумно, щоб потім не жалкувати про сказане, бо "слово не горобець, вилетить - не спіймаєш". Темна ніч - це пауза, символ часу, який лікує, дає можливість обміркувати та зробити висновки.
Зовсім не важко було "вплітати" оті усмішки, бо схожого Микошку (тільки ім"я йому друге дала) я знала насправді, то багато чого взяла від нього пишучи мої оповідки. Та той розповідав не тільки про "гарбуз", а таке, що тут писати не можна , або вірші Шевченка напам"ять читав, та так, що заслухаєшся. Тільки читав не із сцени, а ввечері ходив по вулиці, а я біля хати із женихом на лавці сиділа. От він підійде, та й починає теревенити. Спочатку смішно, а потім і надоїдати починає.. Ось тоді він і за вірші брався. Ось так стільки побачень зірвав! Можливо і про це напишу, коли знову прийде натхнення.
У мене склалося таке враження, що ви описали єдиний спорт, який притаманний усім чоловікам! А епіграф... Якщо такий маршрут пройдений разом із дружиною був у радість та задоволення - то це вже прекрасна пара! Гарні у Вас вірші, як за змістом, так і за формою.
Думаю, що цю тему вже треба на форум виносити... Мені теж однаково скільки у кого медалей, хіба це так важливо? Із оцінюванням віршів треба потерпіти, шановний drillinger. На сайті "Міжнародний Літературний Клуб" теж треба чекати, поки автору дадуть дозвіл на оцінювання творів. Якщо чесно, то я його вже більше року не маю. Свої твори друкую на багатьох сайтах, кругом по різному реагують на мою писанину... Це дуже цікаво і повчально, бо критика вчить! Згодна на 100% із словами "...не лінивий зареєстрований мешканець може за один день прикрасити свої груди орденами, коли напише на кожен виставлений твір тільки одне слово, наприклад !Сподобалося", чи Браво, коли буде в захваті від прочитаного або навіть не прочитаного... А програма рахуватиме кількість коментарів до загального кошторису імярека...", бо одного разу відкриваю мою електронну пошту, а там повідомлення про п"ять відгуків на мої три вірші та дві мініатюри. І усі ці п"ять відгуків прийшли за п"ять хвилин! Подумала, що так багато шанувальників з"явилося" ... Та де там! То всього лиш один, найактивніший. Хіба можливо за такий короткий час прочитати, подумати і написати? Ось, прочитайте відгуки на цій сторінці - http://virchi.pp.net.ua/publ/95-1-0-259#comments (, кому цікаво, звичайно) і ви зрозумієте про кого я говорю. На усі перші п"ять моїх творів були написані рецензії 24/12/07 за п"ять хвилин!
Ви мене розсмішили свїм коментарем! Такий експромт!!! Дякую, пане Василю! Якщо дозволите, то я його друкуватиму під мініатюрою завжди, звичайно із указанням Вашого імені та Вашої поетичної сторінки.
Вірш мелодійний, щирий, ліричний.... Від мене - "5"!
А це невеличкий жарт: Я з надій і журби заварю чорний чай, Тільки ти залишись, тільки ти почекай, Замість цукру додам поцілунків, Хоч не раз обпеклась, Але знай, любий, знай, Я люблю тебе, як чорний чай...
Така собі незвичайна гра слів та звукових форм, а як добре розкриті почуття! Дуже приємно читати, навіть розважливо, хоча іноді й сумно, коли відчуаються нотки страждяння.
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('