Я про нього узнала тільки зараз, звернувшись до пошукової системи. Не заперечую талановитість і силу слова Євгена Сверстюка, але "цілий світ" - це занадто.
Вірш, чи проза - це не завжди історії із життя автора. Тому, думаю, що такі питання, які поставила Леся, не завжди тактичні. Це може бути щось із уяви автора, емоції після переглянутого фільму, прочитаної книжки, життєвої історії, свідком якої був автор. Надихнути може багато що. Звичайно, що автору це близьке, зрозуміле. "За що каються віршові персонажі?" - я теж про це подумала...
Батьківська любов та хвилювання за долю дитини - найголовніше, про що йдеться у віршах автора. Гарна мова та стиль викладених думок та почуттів. Що тут сказати? Рекомендую!!!
"Я не хочу нічого виправляти" - так би й сказали відразу, а не запитували, конкретно, у чому проблема. Звичайно, вірші пишуть не для того, щоб догодити усім читачам, але існують правила віршування. А якщо усі, як один, пишуть зауваження, то треба було б подумати. Вчаться на своїх помилках тільки ті, хто їх бажає не допускати у майбутньму. У Вашому вірші гарні метафори, чітко вимальовуються описані картини, але навіть великі поети давали спочатку читати свої вірші друзям, а потім корегували їх (звичайно по- своєму).
Усе колись закінчується: осінь, зима, потім приходить весна. Так і настрій, коли тяжко і сумно, обов"язково щось станеться хороше потім. А якщо ні, то треба просто відпочити. ....То привидіння! А вірш сподобався.
"Білий журавель, чорний лелеко, чи можеш на крилах підняти, нести долоні, щоб Небо відчути..." - якщо автор звертається до журавля і до лелеки, то дієслово повинно стояти у множині "чи зможете". Між ким була холодна війна, яка зникає? "Словесне пізнання земного буття." - хіба це словесне, якщо літературний герой літає, адже тут немає діалогу.
Гарна будова, рими, метафоричність, сила. Радикальний вірш, який закликає до дії. Та моя думка щодо змісту: за кого і проти кого лити кров? Кров і смерть завжди поряд, а страждають безневинні. Думаю, що нам треба розібратися самим у своїй країні, а не шукати ворогів і винних. Прикладом можуть стати війни у інших країнах, де гинуть прості люди. Скажемо так - у нас різні політичні погляди. Але вірш гарний!
Не дуже просто писати такі короткі філософські вірші... Так категорично заявляти про контрасти: сильне і здорове - слабке і хворе. Чи є межа між сильним і слабким? Чи існують ідеали взагалі?
Гарний вірш, романтичний. А ще, гарний сон. Сон, у якому людина не тільки бачить події, а той сон, у якому задіяні усі чуттєві органи - чує запах парфуму, відчаває сухе і мокре, бачить кольори.
Приємно бачити нових авторів на нашому сайті. Сподіваюсь, що Ви, Вероніко, будете активною дописувачкою, як творів, так і відгуків, рецензій, порад. Тепер про вірш: У загальному справляє гарне враження. У ньому патріотизм, часточка історії, традиції нашого народу, віра в майбутнє, переживання за теперішнє. Щоб вміти сказати усе віршем треба неабиякий хист. Тепер деякі поправки, хотіла їх написати у особистому повідомленні, але Ваш вірш надрукував автор сайту. То ж вибачайте і на ображайтеся. Це тільки моя особиста думка і вона не повинна впливати на Ваше бажання друкуватися тут: "Непереможних" у даному випадку пишеться разом. "...і це знаЄ кожний". Фраза "Хай заздрять країни і, навіть, ті німці" пахне націоналізмом. Якщо тут "німці" тільки для рими, то може можна якось змінити? Чекатиму Ваших нових творів , а за цей ставлю "5", як за перший вірш і за гарну тему.
Сподобався вірш. Жвавий ритм, вдала форма, ідея. Уявила міцний кулак, який давить гривну - гарненьку жіночку у намисті та у вив'язаній хустині, та ще й з тризубом. А їй хоч би що, висковзнула, та й пішла собі далі. Одна невеличка поправка: "Поважай мене, народе."
Людина і природа.... защеміло серце читаючи Ваші вірші. Ось це і є патріотизм! Не якісь там обіцінки і клятви любові та віддданості, а турбота про рідний край: "Признаюсь, я й досі нишком надіюсь, що це не ти, Що, може, десь у траві тихенько собі петляєш." Усе від щирого серця, від душі. тут частинка історії України.
Дивно: "бо без блузи тебе я кохаю" - а в блузі герой вірша її кохає? Це, звичайно, мій жарт... Гарний вірш, кохання, неначе музика, дівочий стан - клавіші.
Гарно, дуже гарно! Підтримую попередніх рецензентів, що тут ще добавити? Одне тільки... Якщо не вистачає двох складів, то може добавити "Плаче вода в річці несамовито". Та то вже ваша справа.
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('