Знайома стежечка веде Мене до неньчиної хати Усе довкола тут живе, Її присутністю богате. І кущ калини під вікном, Як і колись горить багаттям, І п'янко пахне полином, І матіолою,і м'ятой. Знайомі двері відчинились Із скрипом тихим, як у сні І сильно серденько забилось, Згадавши неповторні дні, Згадалась мамина усмішка, Тепло засмучених очей. І ніжні руки шовковисті На тлі недоспаних ночей. Підходжу ближче до вікна (Так часто тут сиділа ненька) Чекала завжди нас вона У білій хусточці тоненькій... Нема матусі вже давно, Та в пам'яті вона із нами, Благословивши на добро, Своїми мудрими словми. Слова її ті чарівні, Які з роками не зітруться, Щоб всі у дружбі ми жили, Тоді нікому не схитнуться.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
