Знайома стежечка веде Мене до неньчиної хати Усе довкола тут живе, Її присутністю богате. І кущ калини під вікном, Як і колись горить багаттям, І п'янко пахне полином, І матіолою,і м'ятой. Знайомі двері відчинились Із скрипом тихим, як у сні І сильно серденько забилось, Згадавши неповторні дні, Згадалась мамина усмішка, Тепло засмучених очей. І ніжні руки шовковисті На тлі недоспаних ночей. Підходжу ближче до вікна (Так часто тут сиділа ненька) Чекала завжди нас вона У білій хусточці тоненькій... Нема матусі вже давно, Та в пам'яті вона із нами, Благословивши на добро, Своїми мудрими словми. Слова її ті чарівні, Які з роками не зітруться, Щоб всі у дружбі ми жили, Тоді нікому не схитнуться.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Пане Петришин, уклінно благаю Вас не мордувати щоденно цей український сайт своїми роботами. На українських сайтах діє правило, яке дозволяє авторам друкувати не більше двох робіт у день. Вибачте мене
leskiv: Пане Петришин, уклінно благаю Вас не мордувати щоденно цей український сайт своїми роботами. На українських сайтах діє правило, яке дозволяє авторам друкувати не більше двох робіт у день. Вибачте мене
ivanpetryshyn: Вибачте: читав я, та забув, або просто не звернув уваги. Із поетичними сайтами на інших мовах такої проблеми немає. Пане, у мене запитань до Вас більше немає, бо у вашому коментарі- негативно-саркасти