До кінця доходить місяць листопад, і чорніє пусткою мій вишневий сад. Почина сіріти в небесах блакить, мов завмер весь світ цей, все мов тихо спить... Ніщо не тривожить цей осінній спокій, на підході грудень - місяць одинокий. Холодно й самотньо по той бік вікна, неминуче й тихо близиться зима. Наче кицька лапками, тихо вона йде й за собою сніг, та ще й мороз веде. Догора в природі осені свіча, а коли погасне - зими прийде час...
|