Вписали в пам’ять життя ціль.
І незабули що вписали.
Там була радість, любов, біль...
А понад все, те, що кохали -
Наш рідний край і його волю.
Ніколи не ішли з брехнею,
Яка завдала стільки болю.
Ви в серці несли епопею.
Акорд мовчазного плачу...
Мрії з надіями єднались,
Плекали в серці свободу.
Армія любові в душі грала
На сльозах в шкірі кожуха.
Екзотика, все таки тривала
Єднаючись з богом гріха.
Велич її надійно впала.
Гніт сестер наших проминає
Елегія писана в тюрмі
Нині є плодом й дозріває.
Ефект якого бачать всі.
| 
у Вас 
0
