Акровірш Пану Євгену Сверстюку присвячую з нагоди Дня Народження

Вписали  в пам’ять життя ціль.

І незабули що вписали.

Там була радість, любов, біль...

А понад все, те, що кохали -

Наш рідний край і його волю.

Ніколи не ішли з брехнею,

Яка завдала стільки болю.

Ви в серці несли епопею.

Акорд мовчазного плачу...

Мрії з надіями єднались,

Плекали в серці свободу.

Армія любові в душі грала

На сльозах в шкірі кожуха.

Екзотика, все таки тривала

Єднаючись з богом гріха.

Велич її надійно впала.

Гніт сестер наших проминає

Елегія писана в тюрмі

Нині є плодом й дозріває.

Ефект якого бачать всі.