Поведи мене в безмір світами, розтинаючи зоряну ніч, що невпинно пильнує за нами міріадами п"яних облич. Ти досвідченіш будеш за мене в цих мандрівках в усюди й в ніде. Вниз із даху дорога шалена до омріяних зір поведе. В край той наші квитки не забрати поліцаям, богам чи царям. Револьвером проставлена дата назвдогоду гнітючим рокам. І за Дягілєву, Станіславівну, я один дам чіткий тобі звіт, як сердечна гарячка, знеславлена, розбивається в іскри об лід. І не знаю, чи буду прощатись я в ту мить із п"янким тагярем, як шалено ти будеш сміятись біля мене палючим дощем.
До Вашої творчості ставлюся завжди з великою симпатією, цікавістю і повагою. А цей вірш... Почала милуватися першими двома строфами. А потім заплуталася, не зрозуміла. "Дягілєву, Станіславівну" - хто це? Думаю, що мені пробачать читачі за таке питання. Виправте: "Облич", "квитки". Прошу віднестися із розумінням до мого відгуку.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Пане Іване, час і нині то повзе, то біжить, то летить, як і ця бувальщина, яка вже давно вилетіла за межі Чумацького Шляху, бо як не дивно, час має властивість змінюватись
Asedo1949: Дуже важкі рядки. Серце огортає туга за таких ось героїв. А скільки їх вже лежить в нашій змученій горем, але нескореній землі, та водночас велика гордість розпирає груди
leskiv: Дякую за вірш, надзвичайно боляче читати, але це - війна. Я ніколи не думала, що в Росії виросло таке жорстоке покоління нелюдей. Та й наші ровесники там задурені рашистською пропагандою настільки, що
karas: А я не дивуюся нічому в світі , якщо я своєму працедавцю не скажу що в мене погані інструменти на роботі , і ми , які це знають , не будемо відстоювати на своєму місці , то і так далі буде . В моєму к
та
у Вас 
0
