M(оре)M(арних)S(лів) *** Мене немає. Є лише Твій погляд, де образ мій, як в дзеркалі, існує і зникає, якщо заплющиш очі ти на мить. *** Підберіть мене, зів’ялого листа, піднесіть знесилену до краю. Поверніть до втраченого раю, чи у книзі засушіть на згадку. *** Очі, обличчя. Ввічі не дивлячись, вічність відчує відчаю ввічливість. Чуєш? Не чуєш. Чекаєш, не бачачи того, хто хоче за Очі буть страченим. E-mail Терпіння, тремтіння, тихе «це ти?» Торкнися тенет і зітри темні тіні. Ти – темрява, танок, ти – тихе «прости». Моє каяття і тепло твого імені. Змова Мовчання померло в мінорі мережива мови. Мене проминула миттєва межа передмов. Мета моїх марень – мрійлива молитва-розмова. Мета твого імені – літерне плетиво змов. Щедрість Зі щирістю щедрот не щезло щастя забрати щиро щедрості дари! Зі щемом самоти так пощастило, нещадно щаблі вниз ведуть згори. Скринька Казка закінчилась. І кінець казковий. І казкарю кожен красно проказав: «Дякую, казкарю, за красиву Казку, за казкове краще!» Та казкар мовчав. Посміхнувся хитро і розтанув хутко. Образи казкові в скриньку поскладав. Знав дивак казковий: ті, хто казку слухав, в скриньку потрапляє для казкових справ... Крик Не можу мовчати, бо музика марить моїми молитвами... Криком кричати! І краятися... і коритись... Німими гонитвами вітер вирує... шепоче, вщухає і все заколисує... Я вже зникаю? За мене секунди хтось інший дописує...
|