M(оре)M(арних)S(лів)
***
Мене немає. Є лише
Твій погляд, де образ
мій, як в дзеркалі,
існує і зникає, якщо
заплющиш очі ти на
мить. ***
Підберіть
мене, зів’ялого
листа, піднесіть
знесилену до
краю. Поверніть до
втраченого раю, чи у
книзі засушіть на згадку. ***
Очі, обличчя. Ввічі не
дивлячись, вічність відчує
відчаю
ввічливість. Чуєш? Не
чуєш. Чекаєш, не бачачи
того, хто хоче за Очі буть
страченим. E-mail
Терпіння, тремтіння, тихе
«це ти?» Торкнися тенет і
зітри темні тіні. Ти –
темрява, танок, ти – тихе
«прости». Моє каяття і
тепло твого імені. Змова
Мовчання померло в мінорі
мережива мови. Мене
проминула миттєва межа
передмов. Мета моїх
марень – мрійлива
молитва-розмова. Мета
твого імені – літерне
плетиво змов. Щедрість
Зі щирістю щедрот не
щезло щастя забрати
щиро щедрості дари! Зі
щемом самоти так
пощастило, нещадно
щаблі вниз ведуть згори. Скринька
Казка закінчилась. І
кінець казковий. І
казкарю кожен красно
проказав:
«Дякую, казкарю, за красиву
Казку, за казкове краще!» Та
казкар
мовчав. Посміхнувся хитро
і розтанув хутко. Образи
казкові в скриньку
поскладав. Знав дивак
казковий: ті, хто казку
слухав, в скриньку
потрапляє для казкових справ... Крик
Не можу мовчати, бо
музика марить моїми
молитвами... Криком
кричати! І краятися... і
коритись... Німими гонитвами вітер
вирує... шепоче, вщухає і
все заколисує... Я вже
зникаю? За мене секунди
хтось інший дописує...
| 
у Вас 
0
