Те, що на сайті критикують, то це добре, а значить, що ми ростемо, удосконалюємося, допомогаємо один-одному! Хіба було б краще, якби писали тільки фальшиву похвалу? Звичайно, що ні! Як можна казати, що Вас, Life-Proza, не люблять? Маєте таку гарну репутацію!
А lyubyk пише хороші коментарі, відверті. Та і його не "жаліють" і пишуть те, що думають. Але ж він не ображається! Тут кожен може висловити свою думку. Легко піти із сайту. Та чи не повториться така ж ситуація на іншому сайті? Я переглянула творчість одного автора, який покинув цей сайт із образою, то на інших у нього є теж схожі історії. У Вас, Life-Proza, на цому сайті є певний авторитет, друзі, то ж не легко буде. Все одно Ви будете заглядуватисюди. Без мене, без Вас, без когось іншого цей сайт не обідніє, адже зарегєструються інші, та тільки разом ми чогось варті! Подумайте, шановний!
Приємно читати Ваші оптимістичні твори, Любомире! Гарний рецепт, та чи усі його зможуть приготувати? Що б я не робила за рецептом, то кожного разу страва виходить різна! Спробую приготувати ще й Вашу страву!!!! Дякую, повеселили!
Написала зараз величезну рецензію, та не дивилася на екран комп'ютера... Не переключила клавіатуру на українську і вийшла нерозбериха... Тепер не зможу знову написати те, що думала.... Тепер скажу коротко: Вірш мені дуже близький, я розумію героїню твору, її почуття. А сни... Краще про них не говорити... Та над самим текстом треба ще попрацювати.
Комсомольські поцілунки? А чим вони відрізняються від поцілунків взагалі? Для Володимира: Ви, як завжди, уловили саму суть... Хто ж так робить? Не дали можливості читачам на здогадки та домисли...
Цей вірш мені здався сердитим... Не зрозуміла, що автор хотів донести до читачів? Короткі вирази: "квакали пeрсoни, накручуючи смeрть, потворна звичка..", якщо навіть жінка була служницею, то не думаю, що злилася на макарони чи вино.
Щоб зрозуміти того чи іншого автора, його думки, треба знати його особисто, або побувати на його місці. Так, можливо серед літературних сайтів багацько сміття, але тут є великий відбір! Якщо раніше були доступними тільки вірші надруковані у книгах і газетах, то тепер кожен, хто має доступ до Інтернету має можливість показати свою писанину (я у тому числі). Кожен, хто має гроші, може надрукавати свої збірки, але чи будуть вони зберігатися на книжкових полицях? Час покаже! Що у цьому поганого? До речі, багатьох авторів у минулому за життя вважали ворогами народу і критикували, їх зовсім не розуміли... А ось після їхньої смерті... Хто зхна, хто зна (Це, звичайно жарт). Друкуйте свої вірші, шановний Максе. Із найкращими побажаннями Тамара.
Плагіату у вірші Макса я не бачу. Своєю поезією він показав сприйняття світу у певний період свого життя. Вірш мені здався песимістичним, а песимізм проходить, як і льдовиковий період, від нього залишиться тільки слід. Не має нічого страшного у тому, що читачі не розділили думку автора (до речі, я її теж не розділяю), але знайдеться той, хто може думати саме так! Прошу відмітити, шановний авторе, що сам вірш удався! Дуже вдалі рими, ритм вірша, його будова, автор зміг повністю висловити думку. А ось це віконечко призначено для коментарів, то ж ми їх і пишемо, а автори їх чекають. Правда ж? Якщо надрукували свій вірш у Інтернеті, то вже майте терпіння, бо він призначений для загального читання. Одного разу я прочитала у реценціях на твір одного автора, де йшла дуже гаряча полеміка, такі слова: "Звикайте до знаменитості, за один і той самий твір вас можуть розкритикувати, що далі нікуди, а можуть і розхвалити!". Та все одно завдяки цій полеміці на Вашій сторінці мене зацікавила Ваша творчість і зараз піду прочитаю ще декілька творів. А завжди читати лише похвальні гімни зовсім не цікаво... Не має стимулу покращувати свою роботу!
Як на мене, автор завжди пише про те, з чим згоден, що відчував, або що відчуває. Хоча життєвий епізод може бути чужим. Коли у одому автору таке запитання задав швець, то письменник відповів зустрічним запитанням: "А ви усі речі носите ті, що шиєте?" Думаю, що подібна історія могла бути у багатьох дівчат.
Скоро розміщу інший вірш, більш відвертий... А ось чи біографічний він, то вже не скажу!!!
"Засинай малюк" - найкращий із Ваших віршів! Такі казкові образи, ніжна мелодія ллється рікою, по якій пливе "шоколадний човен". Для Наталі: "Ви мабуть переплутали наших двох Любомирів! Цей Любомир не робить орфографічних помилок!"
Дякую, Ірино, за підтримку. Просто слово "сучка" тут вжито не в тому значенні, це зовсім не вульгарне слово, як думають деякі читачі. Знаєте, я це оповідання надрукувала на інших сайтах, так на одному його зняли із "Анонсів" без попередження, думаю, що модератори тільки назву прочитали. А на іншому це оповідання вийшло у номінацію "Золотий пасльон". Так що я не дуже боюся критики. Звичайно, прислуховуюся, але думки і сприйняття твору читачами бувають дуже різним і причин ображатися зовсім не маю. Я теж, іноді, не розумію чужі вірші, буває... Ще раз дякую!!!
Дякую, Любомире! "Жалко" - виправила. Сама б не помітила, а стільки разів перечитувала перед тим, як надрукувати! Дякую! При чім тут сучка? Таким чином попробувала показати всю значимість лексики та побуту народного, межу між двома такими різними поколіннями. А чи вдалося? Судити читачам. Якщо комусь і не зрозумілий цей твір, то що ж, буває.
А мені здається, що цей вірш відноситься до категорії "Вірші про кохання". Взагалі вірші Олексія глибокого змісту, написані вміло, витончено. Рекомендую переглянути творчість Олексія іншим!!!
Хороша казочка, повчальна, корисна. А стільки таких струмочків забруднених ще чекають на своїх друзів, які зможуть їх почистити та напоїти цілючою вдичкою! Думаю, що це не казка, а невеличке оповідання (яке можна навіть на виховній годині у класі прочитати!) СПІХУ ТОБІ, ЖАННОЧКО!
Легко уявити змальовану картину міста, про яке сказано, як про живу істоту. У творі є ще один підтекст, який знаходиться у кінцівці: надія на краще, як життя міста, так і життя його героя. Бо місто у цьому творі - це єдина частина цілого. Гарно подібрані метафори, порівняння... Одним словом -"5"!!!
Шановна Тетяно! Дуже близький і зрозумілий мені Ваш вірш, дуже... Але ще так багато всього попереду! Останній рядок мені здається песимістичним... Додайте йому оптимізму, щоб ми вірили у краще!!!
Як добре, що є ця рубрика! Такий гарний вірш, а я його не читала раніше! Він більше відноситься до дитячої рубрики, а як на мене, то дитячі вірші писати важко.
Кожен має право на свою думку... Я не згодна із Вами обома. Хто із нас правий? Краще не доводити, треба просто побувати у становищі іншого, щоб попробувати хоча б зрозуміти людину. Але ця дискусія ні до чого не приведе. Для Любомира: НІКОЛИ НЕ МОЖНА ГУБИТИ СВОЄ Я! ПОЧУТТЯ ВЛАСНОЇ ГІДНОСТІ ТРЕБА ЗАВЖДИ БЕРЕГТИ, ДЕ Б МИ НЕ БУЛИ. "Я" не траба відпускати, як же без нього? Тому й дивляться на багатьох іноземців, як на дешеву робочу силу, бо вони не мають своєї гідності (я про грязні светри, про нетверезий стан багатьох земляків та багато чого іншого). А працюють поруч з іноземцями й італійці, які виконують ту ж роботу за однакові гроші.
Володимире! Еміграція була завжди. Це нормально, кожен вибирає сам, як жити. У тварин теж є міграційний процес, це боротьба за виживання, пошук їжі, кращого клімату, репродукції... Успіху Вам!!!!
Історія однієї долі... А скільки таких! Від прочитаного здавлює груди від досади (навіть не знайду правильне слово українською), вибачте. Остання строфа, як висовок: якою ціною дався герою "той старенький млин"... Правильно говорить Володимир, що ставити оцінку тут зовсім недоречно. Спочатку прочитата і збилася з такту, а потім перечитала ще декілька разів, то й подивилася на вірш зовсім по-іншому бо спочатку ставила неправильні наголоси. Розповідати історії у віршах теж треба вміти... У Вас вийшло.
Смородину я й справді привезла і вона проросла, а от виноград - ні! Мабудь погано доглядала... Я пробувала розібратися з болгарською, зміст не змінено, але щось не те у перекладі:
Касисът от мамината градина В чужд край моят касис расте. Храстче пренесох от мамината градина. Отново е цъфнал той и пролет дойде. Посред фурми, маслини, лози го имам. Свой побратим заминаги в него намирам. Плодчетата чернеят и корени пуснахме. Колкото и да сме ароматни ,сладки и вкусни, без мамината градина умираме. Привечер при него ще ида да похортуваме за радостта и за болката. Мой побратиме в щастие и беда не ме изоставяй! Ще бъда и надали и теб ще оплача като малко дете! Ще хвалят пирожките ми съседи. А ти ще цъфтиш в новата градина и двама ни-беди да подминат! (автор Zemedelec)
Недавно я почула таку фразу, що хто не може простити зради, робить гірше самому собі, бо та біль залишається у серці назавжди. Хоча сама така, тепер пробую перевиховуватися (думаю, що ніколи не пізно, якщо є бажання). Пробую шукати оправдання, які привели до поганих вчинків, щоб оправдати цю людину для самої себе. Знаєте, іноді виходить!
Із італійських перекладів мені більше всього подобається переклад Євгена Красевича: не губиться ні зміст, ні форма, ні мелодичність. В Італії виходить газета для російсько та українськомовних емігрантів, яка так і називається "Наша гезета" "Nostra Gazzetta", так до Дня Народження Т. Шевченка на всю сторінку була надрукована стаття італійською мовою про Тараса. Там була його біографія та творчість. То я наробила фотокопій і усiм знайомим пороздавала... Нехай знають наших! Бо у книхкових магазинах є тільки переклади російських авторів, чи може я погано шукала...
Так, Олю, почуття матері ніхто не зможе передати достовірно... Бачу вашу начитаність, тому не сумніваюся, що Ви читали про те, що у стані голоду і знеможення, такого, який був у ті часи, людиною командує інстинкт самозбереження. А про соціалізм... Теорія і практика - це зовсім різні речі, тому живучи зараз у капіталістичній країні, можу сказати, що хороше і погане є як при соціалізмі, так і при капіталізмі. Хоча зовсім ідеального не буває.
Успіхів Вам у навчанні і творчості!
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('
0
Тепер скажу коротко: 
А чим вони відрізняються від поцілунків взагалі? 
(Це, звичайно жарт). 
Додайте йому оптимізму, щоб ми вірили у краще!!! 
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('